Вінниччина прощається з Героями: за тиждень стало відомо про загибель 18 захисників України
Протягом тижня, з 12 по 18 жовтня 2026 року, стало відомо про трагічну загибель 18 військовослужбовців із Вінницької області. Ці хоробрі чоловіки віддали найцінніше, захищаючи свою Батьківщину від російської агресії. Інформація про втрати надходила від органів місцевого самоврядування, територіальних громад, військових частин та близьких родичів полеглих. Суспільне висловлює глибокі співчуття родинам, побратимам та всім, хто знав і любив загиблих Героїв. Редакція продовжує роботу над збереженням пам’яті про кожного, хто віддав життя за свободу України.
Життя, обірвані війною
В’ячеслав Кравчук, родом із Глуховецької селищної громади, пішов у засвіти 5 жовтня 2026 року. Народившись у грудні 1983 року, він втратив батьків у молодому віці, але знайшов сили жити та працювати. Після служби в армії В’ячеслав працював у сільському господарстві, а потім став далекобійником. З квітня 2022 року він став на захист України, служивши стрільцем-помічником гранатометника у 65 окремій механізованій бригаді. Його останній бій відбувся біля села Таврійське на Запоріжжі. Поховали героя 11 жовтня 2026 року в селищі Глухівці.
Василь Наконечний із Калинівської міської ради, молодший лейтенант, загинув 12 вересня 2025 року в Запорізькій області, але офіційно про його смерть родина дізналася лише в жовтні 2026 року. Народившись у січні 1999 року в селі Софіївка, Василь здобув освіту програміста у Вінницькому національному технічному університеті, працював на кондитерській фабриці “Рошен”. У червні 2024 року він долучився до війська. Йому було 26 років. Похорон відбувся 16 жовтня 2026 року в Софіївці.
Віктор Ватага, солдат 95 окремої десантно-штурмової Подільської бригади, загинув 28 лютого 2025 року поблизу Нової Сорочини в Курській області РФ. Віктор, 1975 року народження, проживав у селі Нова Ободівка. Він був стрільцем-снайпером. Громада відгукується про нього як про справжнього патріота, що віддав життя за мир на рідній землі. Поховали його 17 жовтня 2026 року в Новій Ободівці.
Віктор Корезін, 1994 року народження, вінничанин, служив стрільцем у 25 окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді. Він загинув 4 червня 2025 року неподалік Покровська на Донеччині, захищаючи Україну. На Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці його поховали 12 жовтня 2026 року.
Віктор Марфін, 1970 року народження, з села Клембівка, був оператором-радіотелефоністом у 32 окремій механізованій “Сталевій” бригаді. Його життя обірвалося 5 жовтня 2026 року біля Сергіївки на Донеччині. Віктор мав понад три роки служби на флоті у радянські часи, а згодом працював у комунальному господарстві Києва. З листопада 2022 року він знову став на захист України, отримавши відзнаку президента “За оборону України”. Похорон відбувся 11 жовтня 2026 року в Клембівці.
Віталій Волкотруб, 1986 року народження, із села Адамівка, служив стрільцем-вогнеметником у 68 окремій аеромобільній бригаді імені Олекси Довбуша. Старший солдат Віталій загинув 14 жовтня 2026 року поблизу Микільського на Сумщині.
Віталій Овчінников, 1982 року народження, з села Великі Крушлинці, пройшов шлях від гранатометника до водія у бригаді транспортної авіації. Старший солдат Віталій, після важкого поранення, повернувся на службу, отримав відзнаку “За оборону України” та “За поранення”. Його життя обірвалося 11 жовтня 2026 року внаслідок падіння уламків ворожого БпЛА. Поховали героя 16 жовтня 2026 року у Великих Крушлинцях.
Іван Горпинюк, 1986 року народження, з села Ільківка, після виконання бойових завдань на Криворізькому та Запорізькому напрямках, помер у лікарні від отриманих поранень та контузій. Про його смерть стало відомо 9 жовтня 2026 року. Поховали його 11 жовтня 2026 року.
Ігор Пилипчак, 1992 року народження, із села Зарічне, був учасником бойових дій в АТО та служив за контрактом понад 10 років. Оборонець помер після хвороби 13 жовтня 2026 року. Його поховали 15 жовтня 2026 року у Зарічному.
Максим Мордюк, 1979 року народження, головний сержант, загинув у бою поблизу Нової Січі на Сумщині. Про його смерть повідомили 14 жовтня 2026 року.
Олег Зімін, 1974 року народження, із села Агрономічне, брав участь в АТО, а після повномасштабного вторгнення знову став на захист України. Старший солдат Олег, після 10-денної оборони позиції в Харківській області, зник безвісти, а в жовтні 2026 року його загибель була підтверджена. Поховали його 13 жовтня 2026 року в Агрономічному.
Олександр Бортник, 1982 року народження, родом зі Стрижавки, служив водієм гранатометного відділення у 5-й окремій важкій механізованій бригаді. Олександра поховали на Алеї Слави у Вінниці 15 жовтня 2026 року.
Олександр Павліченко, 1989 року народження, із Горлівки, служив стрільцем-помічником гранатометника у 79 окремій десантно-штурмовій бригаді. Солдат Олександр загинув 21 квітня 2025 року під час виконання завдання біля Костянтинополя на Донеччині. Поховали його 11 жовтня 2026 року.
Роман Ільчук, 2000 року народження, із села Мончин, служив старшим стрільцем-оператором у 100 окремій механізованій бригаді. Старший солдат Роман загинув 6 травня 2025 року в Торецьку на Донеччині. Поховали його 15 жовтня 2026 року в Мончині.
Ростислав Дідик, 1999 року народження, із села Важне, служив розвідником у 14 бригаді оперативного призначення. Старший солдат Ростислав загинув 13 жовтня 2023 року, проте його загибель підтвердили лише в жовтні 2026 року. Його поховали 16 жовтня 2026 року.
Сергій Колодинський, 1997 року народження, із Тростянця, служив старшим стрільцем-оператором. Сергій загинув 29 квітня 2024 року поблизу Новоолександрівки на Донеччині.
Сергій Паньков, 1983 року народження, з Гайсина, служив командиром відділення у 225 окремому штурмовому полку. Старший солдат Сергій дістав поранення 20 вересня 2026 року, а 30 вересня помер у лікарні. Його поховали 14 жовтня 2026 року на Алеї Слави у Гайсині.
Юрій Глеба, 1985 року народження, із села Непедівка, служив такелажником у 32 окремій артилерійській бригаді. Солдат Юрій загинув 15 лютого 2026 року біля Кирпичного на Дніпропетровщині. Поховали його 12 жовтня 2026 року.