Фото: Фейсбук Тараса Борисюка
- На фронті зник безвісти знаний вінницький журналіст, а нині військовослужбовець, капітан 172-го батальйону бригади вінницької тероборони Тарас Борисюк.
Тарас Борисюк є капітаном 172-го батальйону бригади тероборони з Вінниччини, який став одним з підрозділів, що зустріли ворога під час наступу на Харківщині в травні 2024 року.
Побратими переконані, що на відео з катуванням українських військовополонених, яке поширювали російські пропагандисти, є бійці 172-го батальйону 120-ї бригади ТрО Збройних сил України.
«Полонені, над якими знущались рашисти на оприлюдненому ролику омбудсмена України, — це наші земляки. Ми спробували зібрати максимум інформації про ці трагічні дні. Саме під час них пропав безвісти наш колега, капітан 172 батальйону Тарас Борисюк, журналіст, доброволець ЗСУ, в минулому редактор вінницьких газет. За словами свідків, він потрапив у засідку, коли поїхав медичним авто із колегами на прохання важкопоранених», — говорять захисники.
Тіла воїнів, які загинули, залишились на окупованій території. Хто потрапив в полон – видно на відео. Тому 120 бригада підраховує втрати і долю багатьох встановлює. В тому числі і Тараса Борисюка.
Тарас Борисюк народився 4 вересня 1965 року в Тернополі. Протягом десятків років працював у вінницькій журналістиці, був редактором «Нової вінницької газети», член НСЖУ. Захисник був учасником двох Майданів.
До початку повномасштабного вторгнення вінничанин добровольцем долучився до лав ЗСУ. У квітні військовий лікувався в шпиталі. Потім повернувся на бойові позиції на Харківщині. Зараз доля захисника України залишається невідомою. Село, де він з побратимами прийняв бій, захоплене рашистами. Одні із воїнів загинули, інші потрапили в полон.
За словами свідків, Тарасюк потрапив у засідку, коли поїхав медичним авто евакуйовувати важкопоранених побратимів.
«Перед останньою поїздкою на фронт Тарас заходив до мене, — розповів інформаційній службі НСЖУ голова Вінницької облорганізації Спілки Василь Паламарчук. — Це була зворушлива зустріч — я його знаю з дитинства. Після поранення він ходив, спираючись на ціпок. Але все одно поїхав на фронт…»
Перша дружина захисника, Світлана Борисюк — теж журналістка. Разом із чоловіком вони мають двох синів, та двох онуків. Днями родина отримала повідомлення, що Тарас серед зниклих безвісти. Хоч телефон чоловіка давно не відповідає, і він навіть не знає, що днями у нього народилася онучка, рідні сподіваються, що їхній Борисюк не загинув.
— Ми шукаємо, запитуємо у побратимів, не зупиняємося у пошуках, — каже Світлана. —На жаль, на ту територію, де відбувся бій, і дронами не можна залетіти. Взвод повернувся, крім Тараса і ще одного чоловіка.
Захисник цілий рік був під Купʼянськом, з минулого літа лежав у шпиталях —була проблема з коліном, робили операцію на початку весни.
— Ходив з палицею, ми його відмовляли не йти на фронт —але пішов,— каже жінка. — Останній дзвінок був від Борисюка 19 травня. Але надія є, що з ним все гаразд. Надію не втрачаємо.