Запис казок голосами військових здійснює Олександр Дєдов, звукорежисер театру МХАТ з Бара, загалом в аудіоальбомі буде не менше 15 казок.
- Альбом казок в аудіозапису голосами українських військових готує колектив Барського міського художнього аматорського театру (МХАТ).
- У кого виникла така ідея і хто дав гроші на її реалізацію?
Аудіоальбом має ніжну назву — «На вушко». Саме так, на вушко, дорослі розповідають казки дітям перед сном. В альбомі буде не менше 15 казок, озвучених голосами військових.
Проект планують завершити до осені нинішнього року.
Прослухати казки можна буде у соціальних мережах.
Про те, як виникла ідея, журналіст «20 хвилин» запитав директора театру МХАТ Романа Григор’єва.
«У нашого колективу багато ідей, — каже пан Роман. — У нинішньому році ми виграли п’ять грантів від Українського культурного фонду на реалізацію своїх проектів. Один з них має назву «На вушко».
Запропонував такий проект Роман Григор’єв.
«Ми з 2019 року працюємо з військовими, — говорить пан Роман. — Розпочали співпрацю із запрошення військових, а також їхніх рідних, спробувати себе в ролі акторів. На сцену виходили демобілізовані або ті, хто перебував на реабілітації З виставами за їхучасті побували на гастролях на Донеччині. Виступали, зокрема, у Маріуполі, Слов’янську… Тепер вирішили долучити їх до озвучення казок. У цьому є глибокий символізм: люди, які захищають нас від ворога, до яких є велика довіра, читатимуть текст».
Писали проект Роман Григор’єв і головна режисерка театру Ірина Дєдова. Назву «На вушко» запропонувала пані Ірина. З її уст ці слова звучать по-особливому ніжно. Бо Ірина теж мама, разом з чоловіком виховують дитину.
До речі, чоловік пани Ірини Олександр звукорежисер театру, нині він теж військовий: підписав контракт з однією з військових частин. Йому доручили запис казок.
Пан Олександр має власну музичну студію, куди запрошує військових для запису казок.
Під час розмови з журналістом Дєдов зазначив, що не всі, кому пропонували, погоджуються на роль читця. Найчастіше відмовляються з однієї причини —
кажуть, ніколи такого не робив, тому, боюся, що нічого у мене не вийде.
«Я пояснюю, що за нинішніх технічних засобів, можна переписати той чи інший епізод, тому нема чого хвилюватися, коли щось не вийде», — говорить пан Олександр.
Перші дві казки начитав тезка звукорежисера. Він мобілізований, нині служить у війську. Приїхав до батьків у відпустку. Озвучив казки «Ворона і Рак» та «Сонце Мороз і Вітер». На ас нашого спілкування звукорежисер повідомив, що загалом уже записав чотири казки.
«Зіткнулися з проблемою авторського права, — ділиться думками звукорежисер. — Бо навіть народні казки, як з’ясовується, уже захищені авторськими правами».
Щоб додати тексту динаміки, щоб більше привернути до нього уваги, звукорежисер наповнює його певними звуками, скажімо, тими, які видають тварини чи птахи, про яких йдеться у казці. У записі можна почути шум вітру, чи дощу, якщо про такі природні явища згадується у сюжеті.
Крім того, кожна казка починається і закінчується мелодією, яку написав Олександр Дєдов. Вона звучить як фонова музика.
«Ми будемо називати прізвища кожного читця, а також підрозділ, в якому він служить, чи служив, захищаючи країну від окупантів, — зазначає Роман Григор’єв. — Це теж своєрідна подяка колективу театру оборонцям рідної землі. У такий спосіб нагадуємо про тих людей, які дають можливість працювати, займатися творчістю, виховувати дітей, а дітям навчатися, ходити у дитячі садки. Слава нашим Героям!».