Бойові каски замість корон тримали тримали побратими під час обряду вінчання військового Романа і його дружини Раїси зі Жмеринки / Фото з Фейсбук сторінки 41-ї бригади ЗСУ
- Подружжя зі Жмеринки зробило те, що планувало зробити ще до війни.
- Їх повінчав військовий капелан на фронті. Як все відбувалося?
Військовий Роман служить у 41-й окремій механізованій бригаді. Він зі Жмеринки. З початком війни взяв до рук зброю, став на захист рідної землі.
Дружина Раїса з двома синочками виїхала за кордон, у далеку від нас Ірландію.
Ще до початку повномасштабного вторгнення російських окупантів подружжя мало намір повінчатися у храмі. Планувати-планували, та все відкладали таку важливу справу.
Тепер вирішили з’єднати свої серця в єдине ціле перед Господом. Щоправда, для цього треба було докласти немало зусиль: пані Раїсі добратися на фронт, а її чоловікові домовитися з капеланом про здійснення обряду, а також запитати дозволу у командира на приїзд дружини.
Після того, як все вдалося узгодити, військового Романа і його дружину Раїсу повінчали. Не в храмі, бо військовий підрозділ перебуває в одній з найгарячіших точок війни. Але зі збереженням усіх канонів церковного таїнства церковного шлюбу.
Про те, як відбувався обряд, військові розповіли у Фейсбуці на сторінці 41-ї окремої механізованої бригади.
Розповідь супроводили фотографіями, зробленими під час вінчання. Цей допис вони назвали «Кохання переможе війну».
Ось його текст:
«Наш військовий Роман повінчався зі своєю дружиною Раїсою. Подружжя прожило у шлюбі не один рік. Виховують двох синів. З початком повномасштабного вторгнення чоловік боронить Україну, а дружина з дітьми виїхала до Ірландії.
Роман із Раїсою згадують, що в душі та серці вже давно думали про вінчання, але раніше не могли знайти нагоди. І ось війна наче дала поштовх. Тож дружина повернулась з-за кордону та спеціально приїхала до однієї з найгарячіших точок війни, аби бути разом з коханим.
У суворій бойовій, але водночас святковій обстановці, військовий капелан частини із колегами урочисто провели Таїнство вінчання Романа та Раїси.
Хвилювання, сльози радощів, легке тремтіння рук, молитви та обітниці перед Богом бути завжди разом, підтримувати і допомагати в усіх моментах людського буття. Адже справжньому коханню, вірі та щастю ніщо не завадить. Навіть війна».
Замість корон над головами повінчаних побратими Романа тримали військові каски.
Під час обряду звучали слова з Біблії про дві заповіді Любові: «Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї!». Такою є перша заповідь.
Її доповнює друга: «Люби свого ближнього, як самого себе! Немає більшої заповіді над оці». Так записано у законі Божому.
Ці слова слухали під час вінчання присутні побратими військового. При цьому кожен згадував про своє. Дехто говорив, що ще до війни повінчався. У декого виникло бажання зробити так само, як вчинило подружжя зі Жмеринки — Роман і його дружина Раїса. Їм бажали берегти себе, свої почуття і стосунки. Відтепер вони освячені таїнством церковного шлюбу. Всі упевнені в тому, що церковний шлюб не тільки зміцнить їхні почуття — Всевишній захищатиме їх від лихого.