- В Агрономічному попрощалися із захисником України Сергієм Постовим, який 29 листопада помер від хвороби.
- Як прощалися з воїном і що розповіли рідні та друзі — далі в матеріалі.
Сьогодні громада села Агрономічне провела в останню путь Сергія Постового. Чоловік народився, навчався, жив і працював тут.
У розмові з журналісткою найближчі друзі розповіли, що Сергій був дуже добрим, спокійним і завжди готовим допомогти.
— Ми з ним дружили понад 20 років. Разом працювали. Карти любив грати, дуже добре грав, особливо в деберц, — пригадує товариш Євгеній.
Рідних у захисника залишилося небагато: лише двоюрідний брат Володимир. Сам Сергій був неодруженим. У нього були два рідних брати — старший і молодший, але вони померли ще до війни. Так само ще раніше померли й батьки військового.
— Вчився на радіотехніка, працював у колгоспі водієм, а потім — будівельником, — розповідає двоюрідний брат. — Ну і за повісткою пішов служити.
Чоловік працював будівельником спочатку в Києві, а у 2019 році повернувся до рідного села та продовжив цю діяльність вже тут.
До лав Збройних сил України Сергій доєднався в січні 2024 року. Як пригадує однокласник Володимир, він йшов на службу зі словами: «Треба — значить треба». До того герой служив в армії, проходив строкову службу на території Німеччини.
Друзі згадують, як, дізнавшись про мобілізацію, бажали Сергію легкої служби та разом збирали необхідні речі й амуніцію.
Один із працівників сільської ради розповів, що Сергій служив у Нацгвардії. У двоюрідного брата стало відомо, що Сергій Постовий воював на Херсонщині. І під час несення служби захворів на запалення легень. Від цієї хвороби й помер захисник.
Нещодавно, 6 жовтня, Сергію Постовому виповнилося 54 роки. Тепер йому назавжди стільки й залишиться…
Провести військового в останню путь прийшли знайомі, друзі, сусіди та представники громади. Серед присутніх був голова громади Сергій Сітарський та інші працівники сільської ради.
Церемонія прощання відбулася біля Будинку культури, звідки під звуки військового оркестру траурний кортеж із домовиною проводжали до його останнього місця спочинку.
Хотілося б окремо відзначити мешканців і, особливо, учнів місцевого ліцею. Героя проводжали саме в той момент, коли почалася повітряна тривога, і багато батьків прийшли забрати своїх дітей зі школи. Діти віком від шести до шістнадцяти років зупинялися, ставали на коліно, клали руку на серце. Зупинялися й дорослі: мешканці виходили з домівок, автівок і магазинів, щоб віддати шану Захиснику.
Так, пішою ходою воїна провели через усе село до кладовища, де він тепер спочиває на віки.
