У Кам'янці-Подільському на Юлію Панкевич чекав сюрприз – друг привіз її сина, щоб хлопчик разом з мамою оглянув історичне місто
- Юлія Панкевич, волонтерка з Браїлова, пройшла шлях з Вінниці до Кам’янця-Подільського, щоб зібрати кошти на дрон для 59-ї бригади..
- Що найбільше запам’яталося з подорожі і скільки коштів вдалося зібрати?
Це була перша в життя піша подорож довжиною у 250 кілометрів для Юлії Панкевич. Непросте випробування для жінки, яка раніше не ходила на такі далекі відстані. Якби не війна, мабуть, не наважилася б на таке.
Юлія Панкевич — керівниця ГО «Крилаті ЮА», активістка Української Волонтерської Служби. Пройти шляхом Camino Podoliko вирішила у пам’ять про свого земляка з Браїлова, хрещеного батька її сина Олександра Смірнова. Він загинув 11 вересня нинішнього року на війні з російськими окупантами. Воював у 59-й бригаді імені Якова Гандзюка.
Під час походу волонтерка організувала збір коштів на придбання дронів для побратимів полеглого Героя.
Про те, як і коли задумала маршрут, а також про пригоди під час походу, розповідали на сайті «20 хвилин».
Привіз сина
Вчора, 14 жовтня, пані Юля повернулася додому.
Під час розмови розповіла, чому найскладнішим для неї виявився останній відрізок шляху, а також сказала, скільки коштів вдалося зібрати.
—Останні точки далися дуже важко, — каже пані Юлія. — Хотілося навіть зійти з дистанції. Мучили думки про те, що роблю щось не те. Можливо, тому, що не вдалося зібрати заплановану суму. Ловила себе на думці, що залишила вдома сина, що мала б бути поруч з ним, ніби краду в нього маму заради громадського активізму».
Уявляю, як співрозмовниця сумувала в дорозі за дитиною!
—Не раз задумувалася над тим, що я, бачте, волонтерка, пішла пішки в Кам’янець-Подільський, а дитина ніколи не була в цьому місті і не бачила його. І не знаю, коли побачить, бо його мама зайнята купою проектів. Ось такі і схожі думки лізли в голову наприкінці маршруту.
Втім, все змінилося на фініші. У Кам’янці-Подільському, кінцевій точці подорожі, на волонтерку чекав сюрприз.
—Приїхав підтримати мене мій друг артист Артур Чумаченко, — продовжує розповідь пані Юлія. — Він виступив перед місцевими жителями прямо на вулиці. Найбільше Артур вразив ще й тим, що привіз мого сина. І вже від час концерту ми були разом.
Йшла по донати, а отримала…
У дорогу з собою Юлія Панкевич брала державний прапор України. З ним заходила до представників влади у населеному пункті, через який пролягав її маршрут. Просила залишити автограф. Уточнювала, що знамено передасть разом з дронами, на які збирає кошти, воїнам бригади.
Дехто з господарів владжних кабінетів після таких слів робив донати.
—Цей похід це не тільки про пошук себе самої, — каже Юлія Панкевич. — Це ще й про новий погляд на людей, які поруч з тобою, чи зустрічаються на твоєму шляху. Ось як виходить: йшла у похід по донати, а отримала море захвату від навколишньої краси, від нового погляду на саму себе і гордість за те, що живу в країні прекрасних людей.
Як і під час першої розмови, так і тепер, запитав пані Юлію, що найбільше вразило під час тривалої мандрівки.
—Люди! — аже вона. — Найбільше вразили люди, зустрічі з ними. Вони неймовірні. У більшості з них добрі, щедрі серця. Зустрічі з ними запам’ятаю надовго, так само довго буду згадувати тих людей, з якими зустрічааися.
Подорож закінчилася, збір коштів триває
Хто має можливість підтримати волонтерку Юлію Панкевич, ось реквізити для переказу коштів. «Кожен внесок це збережене життя воїна на фронті», —наголошує волонтерка.
Реквізити:
Монобанка @hello.judid
https://send.monobank.ua/jar/6mPzo6DQ6N
5375411222816147
Монобанка фонду КРИЛАТІ ЮА
https://send.monobank.ua/jar/6y3ox88D1j
Конверт в ПриватБанку
https://www.privat24.ua/send/dmck8
5168752108332613