Вікторія Ніколаєва зібрала колекцію з майже ста народних інструментів, деякі з них використає для реабілітації наших воїнів.
- Реабілітувати військових музикою планують в артпросторі «Етно Чари». Музику війни замінять мелодійними звуками народних інструментів.
- Про такі наміри розповіла журналісту «20 хвилин»/RIA власниця «Етно Чар» Вікторія Ніколаєва.
- Під час розмови з’ясувалося, що вона зібрала колекцію зі ста старовинних народних інструментів. Які вони?
- До речі, в артпросторі уже втілюють один з проектів реабілітації військових — охочих навчають гончарного ремесла.
Вікторія Ніколаєва, власниця артпростору «Етно Чари», зібрала колекцію зі ста старовинних музичних інструментів. Талановита майстриня має намір зцілювати музикою душі військових.
Під час спілкування співрозмовниця не тільки розповіла про свій новий проект. Говорила про те, як збирала колекцію. Деякі з інструментів виготовила власноруч.
На моє прохання щось зіграти, по черзі брала до рук волинку, окарину, ще один духовий інструмент. Мелодія навівала спокій, душевну рівновагу, емоційну стійкість — все те, що потрібно нашим захисникам для реабілітації.
Мелодію відтворюють ударами долонь
Частина колекції знаходиться в арт просторі «Етно Чари». Чому б не використовувати їх для зцілення воїнів? Артпростір підтримує контакти з реабілітаційним центром «Поділля». Звідти військові приходять на екскурсію. Один спільний проект їм уже вдалося реалізувати: навчають гончарній справі двох воїнів. Один з них, колишній десантник Іван Шостак, влаштував виставку своїх виробів. Нині уже сам передає вміння ще одному військовому.
Тепер планують втілити ще один задум — долучити охочих до музики.
Співрозмовниця одразу застерігає: не кожен інструмент видає ту мелодію, яку варто пропонувати пораненим.
Один з інструментів, на якому пропонуватимуть зіграти охочим, має назву ханга. Як пояснила майстриня, це наймолодший інструмент у світі. Він з’явився у 2000 році. Уперше його використали у Швейцарії. Незвичний тим, що зроблений з металу. Нагадує собою супутникову антену-тарілку.
Грають на ньому, як на барабані. Мелодію відтворюють ударами долонь. Така мелодія, як каже співрозмовниця, не шкрябає нерви.
«Цей інструмент спершу застосовували для того, щоб приводити психіку до тями для людей, які мають з цим проблеми, — розповідає Вікторія Ніколаєва. — Вже потім музиканти звернули на нього увагу і стали використовувати в оркестрах. Саме тому, на мою думку, з ним варто буде ознайомлювати військових, які приходитимуть до нас в артпростір. Нехай спробують зіграти».
Першим, кому це вдасться зробити, буде згаданий вище колишній десантник Іван Шостак.
«Коли Ваня у черговий раз прийде до нас з воїном, якого він навчає гончарству, запропоную їм зіграти на ханзі, побачу реакцію, почую їхню думку», — продовжує майстриня. При цьому уточнює, що інструмент виготовили харківські майстри на її замовлення. Зробили це перед війною. Ніхто тоді не міг припустити, що його доведеться використовувати для зцілення поранених військових.
Інструмент важкий, бо з металу. Він найважчий серед усіх, що є в колекції Ніколаєвої. Але це не перешкода, аби на ньому грати.
Мелодійно, ніжно звучить сопілка. Така само спокійна мелодія виходить з окарини, у нас її ще називають «зозулька». Чому? Бо зовнішнім виглядом нагадує цю пташку. Виготовляється з глини. Такий собі свистунець. Звуки схожі на звуки флейти, відтворює спів птахів, особливо зозулі. До речі, «зозулька», на якій грала пані Вікторія, це її власна робота. На них теж пропонуватимуть грати військовим.
Є інструмент дудук. Звучить неймовірно красиво. Але спершу його треба зволожити. «Кожен інструмент треба продихати, вдихнути в нього свою душу, наповнити його своїм духом, щоб він тебе відчув», — розповідає співрозмовниця.
Вона нагадує, що всі традиційні народні інструменти у давнину виготовляли таким чином, щоб при мінімальних знаннях можна було навчитися грати на них людині, яка не має музичної освіти. Де можна було здобути музичну освіту у селі? Все передавалося з покоління в поколінні — від майстра до майстра. Отож, при бажанні охочі також зможуть опанувати якийсь із інструментів, що його запропонує власниця «Етно Чар». «Духові музичні інструменти ще й допомагають розвивати легені», — зазначає співрозмовниця.
У ліри звуки гучні і скрипучі, вони дратуватимуть
«У жодному разі не стану пропонувати ліру, — продовжує Вікторія Ніколаєва. — Хоча ліра колісна це один з моїх улюблених інструментів. Маю їх три. Всі виготовлені відомими майстрами. Один придбала у майстра з Верховини Михайла Тафійчука, відомий в Україні верховинський музика, його ще знають як одного з мольфарів.
Від нього у мене є весільний барабан, скрипка, парочка дримбочек, телинка, сопілка і волинка під назвою «Коза-дуда». Це карпатська волинка. Чому коза? Бо з козячої шкіри зроблений міх.
Дві інші ліри виготовив молодий майстер зі Львова Гордій Старух, відомий лірник, який поєднує мелодію ліри з сучасними інструментами, робить класні роботи. Його дружина донька наших майстрів з Вінниччини Людмили й Олексія Альошкіних — Дарія.
За давньою народною традицією, дівчата не брали до рук ліру. Хоча ліра це прабабуся скрипки. Звуки достатньо гучні і скрипучі. Це не лагідна музика, це музика для привернення уваги.
На думку Вікторії, пропонувати хлопцям з фронту гру на лірі поки що не можна. Каже, вони мають контузії, а контузія і музика це складні речі.
«Хоча ліра інструмент дуже простий, має одну гармонію, тому як би ти не зіграв, ти зіграєш добре, — уточнює пані Ніколаєва. — Тобто вчитися на ній легко. Але такі скрипучі звуки, по-моєму, хлопці дуже погано сприйматимуть, для них це важко. Тому я не наполягаю. Можливо, з часом, коли вони адаптуються і наслідки цих складних речей уляжуться, тоді хтось із них виявить бажання. Поки що навіть лікарі не знають, який вплив контузії може бути на людину».
У її колекції сто музичних інструментів
Понад десять років збирає народні інструменти Вікторія Ніколаєва.
Ще у студентські роки у неї виникло бажання виготовити один з них — окарину з глини. Сама ліпила, будувала певний звукоряд…
«Мої перші вироби з глини були музичні інструменти, — розповідає пані Вікторія. — Музикантом, нібито й не стала, але музичні інструменти маю. Це вже захоплення їх збирати, як марки дехто колекціонує. А ще цікаво, щоб на них можна було б ще й пограти, а не просто висіли на стіні».
Декілька з них незвичні для нас. В Ізраїлі придбала інструмент, на якому грають бедуїни, кочівники на верблюдах. Каже, цікаво виглядає, але абсолютно не потрібна штука.
«Бедуїни якось на них грають, на тих палицях, але це не те, що мені подобається, — ділиться думками співрозмовниця. — Після цього сказала собі: «Все це добре, але надалі буду брати тільки ті, на яких можна хоча б щось зіграти».
Випадково потрапила до неї старовинна німецька цитра. Чимось схожа на гуслі, інструмент трапецеподібної форми, на якому натягнуті струни.
Ренесансна лютня з’явився у колекції перед війною. Складний інструмент. Має 12 струн. Кажуть, музикант налаштовує лютню 12 років, щоб зіграти на ній п’ять хвилин. Професійний інструмент. Гарно звучить. Ще не повністю опанувала його.
Флаєр ще один незвичний інструмент з колекції Ніколаєвої. Схожий на телинку. А телинка подібна до флейти.
Скрипку-довбанку їй виготовили на замовлення, сопілку придбала у друзів- майстрів. А ось різноманітні брязкальця, дзвоники, калатальця — все це глини виготовила власноруч.
Гарний стимулятор нашої енергії
Професійний психолог, випускниця Київського національного університету імені Шевченка Світлана Присяжнюк, стверджує, що музика добре працює з нашими рефлексами, тому є стимулятором нашої енергії, спрямовує її у необхідне русло. Мелодія створює необхідний настрій: вона здатна викликати сплеск енергії, збадьорити настрій, і навпаки — служити заспокійливим, розслаблюючим засобом. Все залежить від того, який твір звучить.
Будь-яка композиція містить в собі емоційний заряд і може гостро впливати на наші органи сприйняття», — зазначає психолог.
Вона схвально поставилася до наміру керівниці арт простору «Етно Чари» Вікторії Ніколаєвої використати для реабілітації наявну в неї колекцію музичних інструментів.