Миколаївська церква у Вінниці: подорож храмом
Одним із духовних центрів Вінниці є Миколаївська православна церква. Вона розташована за адресою: вулиця Маяковського 6 та відкрита щодня як для богослужінь, так і просто для відвідування. У храмі багато постійних парафіян, а також сюди часто приїжджають туристи, щоби помилуватися незвичайною архітектурою. Ну і зайти всередину, щоб поставити свічки, помолитися і, наскільки можна, бути за богослужінням.
Церква святителя Миколая є найстарішою не лише у Вінниці, а й у всій Україні. Вона була побудована в 1745 році, причому для її будівництва не було використано жодного цвяха. Благодійником виступав Антон Постельник — один із найзнатніших людей того часу. Він пожертвував кошти на будівництво храму, а місце для цього було вибрано біля підніжжя гори на лівому березі річки Південний Буг. У минулі часи там знаходився старовинний вінницький замок, який на той момент уже був зруйнований.
Якщо дати коротку характеристику Миколаївській церкві, це так звана народна дерев’яна архітектура. Усередині все буквально дихає затишком та спокоєм. На жаль, як і більшість храмів, її було закрито за радянських часів, а потім обладнано під краєзнавчий музей. Але 1970 року храм було відреставровано і знову відчинило свої двері для віруючих.
Особливості Миколаївського храму
Він триярусний, завдяки чому з боку здається більш величним та величезним. Усередині будівля набагато менша, ніж може здатися, але це зовсім не є недоліком. Більше того, віруючі приходять сюди саме тому, що в церкві домашня обстановка, по-справжньому молитовна: легка напівтемрява, багато свічок, що горять. Зрозуміло, щонеділі та свят тут все виглядає інакше: священнослужителі неодмінно запалюють панікадило та інші світильники.
Особливу увагу слід приділити дзвіниці. У колишні часи вона будувалася не просто для дзвону, що закликає людей до богослужіння, а й як певний захист. По суті, це своєрідна фортечна вежа з двома укріплювальними стінами. Місцеві жителі запевняють, що зараз дзвони Миколаївського храму дзвонять досить часто: не лише у неділю та свята, а й у будні. Зазвичай це робиться двічі на день: перед літургією (приблизно о 7:50) та перед вечірньою (о 16:50).
Поруч із церквою зроблено щось на кшталт міні-алеї з садом та клумбами. Тут можна прогулятися, посидіти перед службою чи навіть під час неї. Так зазвичай роблять мами, які привели маленьких дітей вранці на Причастя: щоб дитина не сумувала, її виводять на вулицю. Біля храму є лавки, довкола посаджено багато квітів. Так що прийти сюди найкраще в теплу пору року, щоб відчути всі літні фарби.
Храм виглядає досить незвичайно для сучасності, але в цьому і полягає його особливість. Його обов’язково варто відвідати навіть суто задля різноманітності. В якомусь сенсі слова він чимось нагадує домову церкву, яка в дореволюційний час була у членів імператорського двору, а також дворян та інших знатних людей.
