Три медичні бригади з трансплантації нирки створено в обласній лікарні імені Пирогова, у середині жовтня трансплантологи виконали ще одну таку операцію, вони вже стали звичними для лікарняного закладу.
- Понад 30 операцій з пересадки донорських органів провели медики обласної лікарні імені Пирогова.
- Як у закладі впроваджували такі оперативні втручання?
- Як формували команди медиків для виконання органних пересадок?
- Хто надає донорські органи і як це відбувається? Чи можна при житті залишити згоду на посмертне донорство і як це зробити?
- Що говорять медики стосовно звинувачень у «чорній» трансплантації і торгівлі органами?
- Відповіді на ці та інші питання про пересадку донорських органів, читайте у публікації журналіста «20 хвилин».
Тему трансплантації підказав наш читач Василь Мироненко з Калинівської громади. Просив частіше розповідати про це, щоб більше людей мали інформацію і могли врятувати своє життя. Понад рік чоловік живе з чужим серцем. Уточнимо: нове життя пану Василю «подарували» не у Вінниці, а в Києві. Втім, такі операції роблять уже і в «пироговці». Тут пересадили серце одній жінці і трьом чоловікам.
Таку само думку — частіше писати про трансплантацію — висловила ще одна співрозмовниця автора статті — Алла Рябошапка з Гайсина. Жінці пересадили донорську нирку. Оперували у Вінниці, у лікарні імені Пирогова. Про її історію читайте у матеріалі «Не знаю, чия у мене нирка».
Крім трансплантації серця і нирки, у нас пересаджують печінку. Медики кажуть, що ця операція найскладніша. Виконали три такі хірургічні втручання. А ось пересадка нирки стала буденною справою. У колективі уже підготували три команди медиків з трансплантації цього органу.
Загалом протягом неповних двох років, відколи у «пироговці» виконують органну трансплантацію, понад 30 пацієнтів отримали нові органи. Найбільше пересаджено нирок. Що важливо, всі операції були успішні. Ті, хто на них наважився, продовжують радіти життю.
Щоб більше дізнатися про впровадження нового напрямку лікування, журналіст «20 хвилин» побував в обласній лікарні імені Пирогова, розмовляв з медиками, спілкувався також з пацієнтами, які отримали анатомічні органи донорів.
Не можна просто взяти орган померлої людини і пересадити іншій
Питання трансплантації координує у «пироговці» заступник директора, трансплант-координатор Ярослав Мостович (на фото ліворуч, поруч – киянин Сергій, якому у “пироговці” пересадили серце здорової людини).
До приходу на роботу в обласний лікарняний заклад пан Ярослав працював у Мінохорони здоров’я (МОЗ). Каже, брав участь у підготовці документів, що стосуються органної трансплантації. Добре обізнаний з новою галуззю медицини. Вищу освіту здобув у нашому медуніверситеті імені Пирогова. По закінченні навчання працював в одному з лікарняних закладів міста. Потім перейшов у МОЗ. Тепер знову повернувся до Вінниці.
На початку розмови пан Ярослав зробив суттєве уточнення про те, хто може бути посмертним донором. Більшість людей спрощено уявляє процес пересадки органів. Чомусь, вважають, що з тіла померлого можна взяти будь-який орган і пересадити його іншій людині. Це помилкове уявлення.
—Після того, як наступила біологічна смерть людини і її серце перестало працювати, зупинилося дихання і метаболічні процеси, органи померлого не підходять для трансплантації, — говорить Ярослав Мостович. — Головною умовою для донорства є смерть мозку. Якщо мозок людини мертвий, повернути її до життя неможливо. Але деякий час ще є можливість підтримувати роботу серця, органів дихання. Тільки за таких умов померлий може бути посмертним донором. Простіше кажучи, забір донорських органів здійснюється на працюючому серці.
Дозвіл на вилучення органів мають надати рідні померлої людини. Це обов’язкова умова і дуже непростий етап для трансплант-координаторів. Саме на них покладено обов’язок спілкуватися з рідними померлого. Вони отримують інформацію про встановлення смерті головного мозку пацієнта і йдуть на спілкування з його рідними. У людей горе, а їх запрошують на розмову, яка додає ще більше болю.
Навіть поліцією погрожували…
Ярослав Мостович особисто проводить розмову з рідними померлих. Під час таких розмов присутні лікуючий лікар, а також трансплант-координатор лікарняного закладу. Такі фахівці є у кожній районній лікарні. У «пироговці» п’ятеро трансплант-координаторів.
—Перші чотири розмови у мене закінчилися відмовами, — говорить пан Ярослав. — Коли четвертий раз сказали «ні», промайнула думка: може, на таке взагалі ніхто не погодиться? Бувало, з лікарні виганяли. В одному випадку погрожували викликати поліцію. Найчастіше непорозуміння виникає після того, коли кажемо, що вже констатовано смерть, але серце працює. У людей це викликає здивування: як так, серце живе, а ви кажете, що людина мертва? Пояснюємо: якщо мозок помер, людину вже неможливо врятувати. А серце ще працює автономно. Знаю випадок, коли лікарям вдавалося підтримувати роботу серця три доби після смерті головного мозку. Саме стільки часу лікарі змогли підтримувати серце до етапу вилучення органів.
Хочеться детально роз’яснити всі подробиці, що стосуються таких ситуацій, щоб люди мали інформацію не з чуток, а безпосередньо від медиків, зазначає співрозмовник. Чуток вистачає! Найбільш поширена з них — про так звану «чорну» трансплантацію. Говорять також про торгівлю органами. Чи можливо це, якщо вилучені органи придатні до пересадки обмежений період часу? Крім того, треба встановити імунологічну сумісність донора і реципієнта. Для цього проводиться спеціальний тест. Якщо така сумісність відсутня, то пересадка неможлива, бо організм відторгне новий орган. Поширювати чутки просто. Насправді процес трансплантації дуже складний. У ньому бере участь багато медичних працівників. Це не той випадок, коли можна зробити щось тишком-нишком.
Зверніть увагу: дослівно
—Пацієнтів обласної лікарні імені Пирогова не використовуємо для потенційних донорів, щоб не виникало питань, що погано лікуємо, щоб мати донорські органи. Це моя позиція керівника закладу. Простіше кажучи, всі донорські органи надходять до нас з інших медичних закладів.
(Василь Паненко, директор обласної лікарні імені Пирогова).
Як говорити про донорство, коли люди у жалобі
Запитую Ярослава Мостовича, з чого починає розмову з рідними померлої людини. Каже, найперше, що робить, — висловлює співчуття. Далі говорить про те, що органи їхньої рідної померлої людини можуть врятувати життя комусь з хворих. Співрозмовник зізнається, що кожна така розмова є унікальною. Не існує єдиного шаблону для спілкування. Був випадок, коли у ДТП загинули батько й син. Дружина підійшла з невісткою і сказала, що вони хотіли б, щоб загиблі стали донорами.
—Розумію людей, які не можуть змиритися зі смертю рідних, особливо коли помирає хтось раптово, та ще й у молодому, чи середньому віці, — розповідає Ярослав Мостович. — Наприклад, зовсім молодий чоловік, батько малої дитини, вранці пішов у ванну кімнату чистити зуби і в той момент стався інсульт. Ніхто з рідних не очікував на таку раптову смерть, їм непросто було змиритися з важкою втратою. А тут підходить трансплант-координатор зі своєю пропозицією. За останні півтора року стикався зі смертю від інсульту двох молодих людей. Їх життя обірвалося на фоні видимого повного благополуччя зі здоров’ям.
Пан Мостович говорить, що не засуджує тих, хто не погоджується дати згоду на донорство.
—В той же час маємо пишатися людьми, які у важку хвилину свого життя приймають таке рішення, — зазначає трансплант-координатор.
Кому дістаються донорські органи
Коли трансплнат-координатор отримує згоду від рідних померлого на донорство, він одразу вносить дані у Єдиний державний реєстр інформаційних систем (ЄДІС). Але кому дістанеться донорський орган, про це не може знати. За словами Ярослава Мостовича, система розроблена таким чином, щоб уникнути маніпуляцій. Розподіл здійснюється автоматично.
Трансплант-координатор отримує список з листа очікування перших п’яти реципієнтів, які видає система ЄДІС. Телефонує їм. Проводиться тест на сумісність органу донора і реципієнта. За результатами тесту, визначають того, кого запросять на операцію.
Оксані Казаковій з Хмільницького району, мамі шести дітей, у червні 2024 року у “пироговці” подарували нове серце від донора з Одеської області.
Дві заяви
Трансплантація в нашій державі дозволена з 2019 року. Перелік закладів, де їх проводять є на сайті Українського центру трансплант-координації. У нашій області це лікарня імені Пирогова. Першу операцію тут провели у лютому 2023-го, пацієнтці пересадили нирку.
Ярослав Мостович пояснює, як діяти людям, які потребують пересадки того чи іншого органу. Насамперед треба обрати медичний заклад, де б він хотів оперуватися. Побувати там на консультації. Пройти обстеження і написати заяву на постановку в чергу.
Так само можна написати іншу заяву — на посмертне донорство. Зробити це можуть повнолітні. З цим теж звертаються до Українського центру трансплант-коордтинації або до медичного закладу. У разі необхідності, заяву на посмертне донорство можна відкликати. До слова, один із співрозмовників журналіста RIA, якому пересадили донорський орган, написав заяву на посмертне донорство. Каже, його врятували завдяки трансплантації, то і він готовий на таке заради іншої людини.
Про пересадку серця і печінки не могли навіть мріяти
Директор обласної клінічної лікарні імені Пирогова Василь Паненко (на знімку) у розмові з журналістом «20 хвилин» зізнався, що спершу складно було повірити у запровадження органної трансплантації.
Нині «пироговка» — провідний медичний заклад в державі з пересадки донорських органів.
—До мого приходу на посаду директора у колективі два роки напрацьовували такий метод лікування, але жодної операції не було зроблено, — говорить Василь Паненко. — Невирішеними залишалися багато питань. Треба було наповнити справу енергією, щоб вона запрацювала. Коли зробили першу пересадку нирки, думав, що нам вдалася дуже важлива справа. Про пересадку серця і печінки не могли навіть мріяти. Але спрацювало те, що готували базу. Якби нічого не робили, не мали б результату. А так після нирки пересадили серце, а потім і печінку. Нині можемо здійснювати самостійно пересадку усіх трьох названих органів — нирки, печінки, серця. Працюємо у партнерстві з Інститутом серця імені Амосова. Нам цікава така співпраця. Ми починали з ними і продовжуємо підтримувати контакти. Можемо здійснювати і забір, і трансплантацію серця. По цих двох органах — нирки і серце — у нас хороші перспективи. На перші операції з нирки запрошували фахівців Львівського медичного територіального об’єднання. По печінці працювали з киянами з лікарні «Феофанія». Без кваліфікованих фахівців не було б результату.
Команди трансплантологів формували у двох напрямках: навчали своїх і запрошували з інших закладів. Декого довелося довго переконувати. До нас перейшли лікарі з Києва, Львова, зараз плануємо забрати з одного регіону ще двох. Є фахівці з лікарняних закладів області. Наприклад, анестезіолог у нас один з кращих не тільки у державі, таких одиниці у Європі. Переконав тим, що у нас перспективи кращі. У нашому колективі один з кращих кардіохірургів України, перейшов з Інституту Амосова. Там працював провідним фахівцем. Тепер він у нас завідувач відділення кардіохірургії. Думаєте, просто було запросити таку людину. У нього вся династія у Києві, він сам там працював, а тепер перейшов до нас. Поки що не шкодує. Так само з Києва перейшов хірург, який оперує печінку. До нас він працював в Інституті раку у столиці. Це світило медицини, проводить високотехнологічні операції, вони бувають не щодня. Тому поєднує роботу у нас і у Львівському медичному територіальному об’єднанні. Пишаємося тим, що маємо кращого у Європі уролога. А хірург, який оперує печінку, раніше працював в Інституті раку у Києві, тепер він у нас.
Лікарняному закладу такі операції не дають прибутку, бо вони дуже затратні. Всі витрати на їх проведення і весь процес забезпечує держава. Реципієнт не платить жодної гривні. Робимо такі операції тому, що вони потрібні людям.
Лікарняному закладу такі операції не дають прибутку, бо вони дуже затратні. Всі витрати на їх проведення і весь процес забезпечує держава. Реципієнт не платить жодної гривні. Робимо їх тому, що вони потрібні людям.
Кожен день чекають дзвінка
Нині у списку очікування на операції з трансплантації у лікарні Пирогова нараховується майже 50 реципієнтів. Вони очікують черги на пересадку нирки, таких хворих найбільше, а також серця і печінки.
Це люди з Гайсина, Бершаді, Могилів-Подільського району, Жмеринки, а також з Житомира і Одеської області. Реципієнт самостійно обирає лікувальний заклад.
Їх попереджують, що мають бути на зв’язку протягом усієї доби. Адже саме так працює Український центр трансплант-координації. Інформація про донора може надійти у будь-яку пору дня чи ночі.
Як зв’язатися з трансплант-коордтинатором
Номер телефону трансплант-координатора в обласній лікарні імені Пирогова Ярослава Мостовича — 063 992 93 90.
Номери телефонів трансплант-координаторів районних лікарень можна дізнатися безпосередньо у цих медичних закладах.