- Вінничанка Олена Шабанова разом з іншими жінками пів року день у день приносить пораненим захисникам у лікарню їжу.
- Нещодавно помічниця вчителя почала навідувати захисників разом з учнями 6-Є класу ліцею №23.
- Олена Шабанова розповіла, як виникла така ініціатива і хто допомагає жінкам та учням у їх благодійній справі.
Сьогодні у госпіталях по всій Україні найкращі медики лікують українських військових, поранених у боях із російськими окупантами. Серед них є важкопоранені. Вінничани, хто чим може, також допомагають захисникам.
Юні містяни теж не стоять осторонь. У школах проводяться благодійні ярмарки, за зібрані кошти купуюється техніка і амуніція для ЗСУ. Також школярі відвідують поранених військових у медзакладах.
Помічниця вчителя зі школи №23 Олена Шабанова об’єднала маленьких учнів і тепер вони відвідують поранених військових в одній із лікарень міста. Приносять їм ласощі, разом проводять час. І так уже пів року.
А все почалось з того, що Олена Шабанова згуртувала біля себе дружин військових, чиї чоловіки загинули, зникли безвісти або зараз на передовій. Клубу під назвою «Лаванда» виповнилось півтора року.
Якось чоловік подруги Олени зазнав поранень на передовій і його доправили до медзакладу Вінниці. Коли жінки відвідували чоловіка, приносили гостинці і побратимам, що лежали у палаті. Зачасту то були військові з різних куточків України. Нині, зі смачними обідами для захисників, жінкам допомагає відомий у Вінниці ресторатор, який теж служив у лавах ЗСУ.
— Коли моєї подруги повернувся чоловік без кінцівки, ми навідували його, — розповідає Олена Шабанова. — Хотілося і іншим хлопцям приділяти увагу, приносити смаколики. Тоді ми звернулися до власника мережі ресторанів у Вінниці, військового, який нині звільнився з лав ЗСУ, Валерія Сіверчука. Як результат, на сьогодні його ресторан «Лезгінка» вже пів року жертвує десять порцій щодня. Вони готують, а ми несемо до тих воїнів, які тут і не мають близьких. Це захисники з Запоріжжя, Миколаєва, Херсона. От вже пів року, день у день ми приносимо хлопцям цю їжу.
Так, як Олена працює в школі, вважає, що патріотизм виховується лише тоді, коли відбувається допомога героям, які стоять на варті нашої країни.
— Я запропонувала дітям відвідувати військових разом — вони не відмовилися, — каже вінничанка. — Спочатку це було кілька учнів, зараз стоїть черга бажаючих, щоб піти до воїнів, навідати їх. Це 6-Є клас і ми ходимо в лікарню щоп’ятниці. Крім комплексних обідів приносимо хлопцям смаколики, які печуть батьки, а також солодощі і фрукти. Нас вже там знають давно.
Також жінки з учнями влаштували два концерти у лікарні для захисників — на день ЗСУ та на Різдво.
— Коли ми щодня ходимо з жінками до військових, так, вони відчувають підтримку, їм приємно. А коли до них приходять діти — в них піднімається настрій, — говорить Олена. — Учні задають питання, часом дитячі, хлопці сміються. Малеча питає, де воювали, чим займалися, де отримали поранення — військові їм розповідають. Спочатку ми не знали, як будуть хлопці реагувати на дітей, адже лежать з різними травмами. Зараз вже звикли до них, учні допомагають їм, підтримують. Наприклад, в лікарні лежав воїн з Грузії, діти ходили в палату, дякували йому за те, що захищав нашу Україну. Один воїн проводив майстер-клас з плетіння, інший — вчив їх грати на гітарі. Там дуже багато молоденьких хлопчиків, які втратили руки, ноги, зір. Не всім можемо допомогти, але намагаємося хоч відвідати.
Ми запитали, які потреби є у військових, які лежать у лікарнях з пораненнями. Олена відповіла, що у захисників є потреба у нашій участі:
— Вони були у самому пеклі, тому зараз їм важливо відчувати, що вони комусь потрібні, що ми залишились вдячними їм — оце важливо. В нас мають будуть вдячні серця. Важливо, коли ми поважаємо, цінуємо і відчуваємо, що вони робили і роблять для нас.
Раніше редакція писала рекомендації військового психолога про те, що варто нести пораненому бійцю, який лежить у лікарні:
- Якщо ви знаєте, що ваш знайомий лежить в лікарні, допомагайте йому. Що нести пораненому?