- Попри статус об’єкта критичної інфраструктури та наявний дефіцит кадрів, забронювати на «Вінницяоблводоканалі» можуть лише половину своїх військовозобов’язаних працівників.
- Там говорять, якщо це не зміниться, то це негативно позначиться на всіх містянах. Інші підприємства Вінниці також відчувають кадровий голод.
У Вінниці, як і багатьох інших українських містах, через війну, а як наслідок і мобілізацію, вже відчувається брак кваліфікованих працівників на критично важливих підприємствах. До прикладу, у «Вінницяоблводоканал», що включає близько сорока різноманітних напрямків роботи, брак кадрів є майже у кожному з них.
Коли десь у місті стається порив, на виклик приїздять бригади зі слюсарями, які мають його усунути. Наразі таких працівників на підприємстві 30, хоча за штатом їх має бути 46. Слюсарів аварійно-відновлювальних робіт у напрямку водовідведення також недостатньо — у штаті сьогодні бракує 10 фахівців. Менш помітна, але відчутна, нестача й у зварювальниках, машиністах екскаваторів, інженерах тощо. В облводоканалі кажуть, що брак кадрів може негативно позначитися на містянах.
— У середині січня у Вінниці стався порив на магістральному водогоні. Діаметр труби 800 міліметрів. Без води залишилися мешканці Вишеньки, Сабарова, Академічного, Поділля та інших мікрорайонів. На місце одразу виїхали наші фахівці та спецтехніка. Завершити всі роботи ми змогли за 1,5 доби, — розповідає речниця «Вінницяоблводоканал» Оксана Поліщук. — А тепер уявіть, скільки могли б тривати роботи, якби, наприклад, не приїхав екскаватор. Чи, скажімо, зварювальника, який працював впродовж всієї першої ночі, не було б кому замінити наступного ранку. Ремонт тривав би мінімум чотири доби. Таких фахівців у нас вже недостатньо, а через подальшу мобілізацію їх може стати критично мало.
Поліщук не говорить, скількох їхніх працівників вже мобілізували. Однак, каже, вони не мають можливості забронювати й усіх наявних. Згідно з Порядком бронювання, кількість заброньованих не має перевищувати 50% військовозобов’язаних працівників підприємства. У вінницькому обласному водоканалі не згодні з цим. Там вважають, що оскільки їхнє підприємство є об’єктом критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення, то всі їхні фахівці мають отримати бронь.
Аналогічну позицію мають й інші водоканали країни. Нещодавно вони навіть ініціювали створення спільної петиції до Президента України про зняття обмежень за кількістю військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню. Наразі звернення зібрало майже 22 тисячі підписів з 25 000 необхідних.
— Ми обслуговуємо всю Вінницю та Вінницьку ОТГ. У нас 640 кілометрів водопровідних мереж та 540 кілометрів мереж каналізації. І лише 800 працівників. Це не тільки слюсарі та зварювальники, але й інші важливі професії. Наприклад, щоб виїхала бригада, хтось має її укомплектувати, заправити, закупити необхідне обладнання або відремонтувати його. Тендери та закупівлю труб також хтось має провести, інакше не буде чим міняти зношені, — говорить Оксана Поліщук.
Є у «Вінницяоблводоканал» й виробничо-технічний відділ. Поліщук пояснює, що за штатом там має бути три інженери, однак наразі таких лише два. «Що буде, якщо ще бодай одного з них мобілізують? Вінниці буде важко», — риторично запитує та відповідає речниця.
За її словами, саме ці фахівці відповідають за актуальність інформації про всі мережі водопостачання та водовідведення. Простіше кажучи, коли будь-де у місті стається порив, чи хтось починає будівництво, чи коли інші комунальні служби виїжджають на екстрений виклик, то перед початком робіт вони послуговуються інформацією зібраною та обробленою саме цими інженерами.
— Ніхто не може почати копати, не знаючи, що там під землею. Для цього й існують детальні схеми, які вносяться у спеціальну систему. Це робиться як для того, щоб нічого не пошкодити під час робіт, так і для того, щоб ніхто з працівників не постраждав. Якщо таку людину мобілізують, то ніхто не буде працювати «наосліп». Знайти нового або виростити такого фахівця — завдання не з легких. По-перше, у нас не те щоб великі зарплати, а по-друге, хто погодиться, якщо вже завтра і його заберуть? — міркує речниця «Вінницяоблводоканалу».
Дефіцит кадрів наразі спостерігається й в інших комунальних підприємствах міста. До прикладу, у «Вінницькій транспортній компанії» є потреба у фахівцях різного профілю.
— Ми живемо в такій самій ситуації, як і решта підприємств, тому проблеми з кадрами також маємо, — говорить технічний директор ВТК Володимир Дудко. — Сьогодні нам потрібні слюсарі, зварювальники та водії.
Можна помітити, що трамваями та тролейбусами у місті вже керують здебільшого жінки, або чоловіки передпенсійного віку. Віднедавна вінничанок заохочують й до пересідання у водійське крісло рейсових автобусів.
Про брак кадрів на підприємстві раніше говорив нам й директор КУП «ЕкоВін» Петро Гриневич. Чоловік розповідав, що у звʼязку з мобілізацією великої кількості їхніх працівників їм стало важче виконувати частину обовʼязків, як ось вивезення деяких видів відходів на полігон.
Виробнича та аграрна сфери також відчувають кадровий голод. Чимало вінницьких підприємств перенавчають жінок на так звані «чоловічі» професії. Зокрема, на заводі «Грін Кул» працює 1 100 людей, переважна більшість — жінки. Аналогічна ситуація в компанії STALEKS, що переїхала з Харкова до Вінниці.
Крім того, український бізнес став більше звертати уваги на категорію кандидатів віком 50+, що раніше зазнавали дискримінації через небажання роботодавців брати людей «передпенсійного віку» у штат.
Також фіксують зростання кількості вакансій, де роботодавці готові надати перевагу у працевлаштуванні саме ветеранам війни.