- Після закінчення місячної базової загально-військової підготовки, вінничанин Іван Лавренюк почав службу в 71-й окремій єгерській бригаді Дисантно-штурмових військ.
- Звідти його одразу відправили на передову — під Авдіївку. Через два тижні захисник отримав осколкове поранення і втатив одне око. Друге око Іван мріє врятувати, аби зовсім не втратити зір.
Вся Вінниця збирає на операцію зі збереження зору нашому захиснику. Іван Лавренюк, десантник штурмових військ, в результаті мінометного обстрілу на Донецькому напрямку отримав уламкові поранення руки, контузію, втратив одне око.
Спочатку рідні оголосили збір на допомогу захиснику. Днями вінничани долучилися зі своєю ініціативою. 16 березня був організований благодійний забіг дистанцією 7.5 км на підтримку нашого Героя. Учасники перед забігом донатили захиснику. Іван Лавренюк теж брав участь у перегонах.
«Біглось по особливому душевно, з величезною вдячністю і гордістю. А родзинкою цього забігу було те, що сам Іван біг з нами. Так, всю дистанцію!! Це було дуже круто! Це дійсно людина сильна духом і незламна. От він справжній Патріот, Герой», — написала у Фейсбуці організаторка забігу Леся Мельничук.
Втратив око під Авдіївкою
Івану Лавренюку 31 рік. Навчався в школі №27, з дитинства займався футболом. Після школи навчався за спеціальністю правознавство у Вінницькому фінансовому університеті. Останнім часом працював у сфері торгівлі.
Повістка Івану Лавренюку прийшла ще в 2022 році, коли розпочалась повномасштабна війна. 19 березня вінничанин з’явився у військкомат. До цього він не служив, оскільки не був придатний за станом здоров’я. Пройшов медкомісію, сказали, що зателефонують.
— Пройшло два роки, я дзвінка не дочекався, — розповідає Іван. —11 січня 2023 року сам приїхав у штаб 95-ї десантно-штурмової бригади. Всі були дуже здивовані, що я хотів в десантуру. Повернули до вінницького військомату, але написали відношення, що мене бригада очікує. У Вінниці я проходив базову загально-військову підготовку, але у 95 бригаду так і не потрапив. Через місяць мене поставили перед фактом: направляють у 71-у бригаду Дисантно-штурмових військ. В країні війна, тому, де б ти не служив, усюди біда. Так я став кулеметником-розвідником.
Лавренюка одразу направили в саме пекло — на Донеччину, під Авдіївку.
—15 лютого ми закінчили навчання і мене одразу направили на Донецький напрямок, під Авдіївку, — продовжує захисник. — Ми дислокувались у зруйнованому селі, за 2.5 км від лінії фронту. В ньому мешкали двадцять жителів, які чекали руського миру. Нас вони точно не чекали. В тому селі через кожні тридцять секунд відбуваються вибухи. А у нас за плечима лише базова піготовка, зі зброї автомати і кулемети — а це проти танків нічого.
Через два тижні Іван втратив око.
— 5 березня мене було поранено під час мінометно-артилерійського обстрілу, коли ми повертались з тактичних занять, — каже вінничанин. — Коли потрапив осколок в око, я побачив спалах. В укритті, до якого я повз самотужки, а потім мені допомогли побратими — зрозумів, що з ока, носа і вуха тече кров. В руці пошкоджений нерв, одне око я втратив повністю, на друге майже не бачу. Там осколок знаходиться, під нервом.
Після поранення, Івана Лавренюка доправили в Дніпро, лікарню Мечнікова. Після видалення ока, 7 березня, військового відправили в Вінницю, на реабілітацію.
— В лікарні Мечнікова був перевалочний пункт. О першій годині ночі мене туди довезли, а о 8-й ранку після операції, коли мені видалили одне око, озвучили найкращу новину, яку я почув — я їду додому у Вінницю. Зараз проходжу реабілітацію у військовому шпиталі, консультуюсь з нашими лікарями, фахівцями з лікарні Мечникова, всієї України і навіть Європи. Мені потрібні такі лікарі, щоб найшвидше зробили операцію, аби нерв не атрофірувався і я не втратив зір повністю. Для цього і оголосили збір.
Захисник впевнений, що у нашому місті немає таких фахівців, які б врятували його єдине око. Відтак, кошти потрібні немалі, аби зробити операцію за кордоном.
— У Вінниці цієї операції явно не будуть робити, кажуть — потрібен час, — говорить Іван Лавренюк. — А мені треба такий лікар, який би взявся за операцію і гарантував, що я бачити буду хоч трохи. Час йде, я боюся, що можу втратити зір зовсім. Знаю знайомого, він бачить на 30 відсотків, операцію робили в Угорщині, це коштувало півмільйона, в тому числі восьмимісячна реабілітація.
Безкоштовну допомогу бійцю поки не можуть надати.
— Мій лікар сказав, що потрібна форма 5 з військової частини, з обставинами розслідування, за яких умов відбулося поранення. Я подзвонив до замполіта і запросив форму для лікування. Чекаю. Навряд мені хтось компенсує моє лікування, оскільки про інвалідність і УБД поки не йдеться. А за свою зарплату я не потягну. Зараз я отримую, як і на передовій — 24 тисячі гривень. Імплант мені поставлять на одне око безкоштовно, але я хочу зробити операцію і бачити на інше. Щоб потім впевнено користуватись снайперською гвинтівкою.
А ще поранений захисник мріє створити сім’ю. Іван Лавенюк має кохану дівчину Тетяну, знайомий з нею зі школи. Разом займалися спортом, вели активний спосіб життя. Після того, як захисник поранений повернувся додому, кохана не відходить від нього 24/7. Вона його руки і очі, вона — його надія. Також Івана дуже підтримує мама, друзі, знайомі.
Реквізити збору на допомогу Івану Лавренюку
- Банка Івана https://send.monobank.ua/jar/4ax4i11pJi
- 5375 4112 1664 3960
- Карта мами Лавренюк Тетяна Анатолівна
- 5457 0822 7300 0849
Сторінка Івана, де ви можете слідкувати за збором — посилання.
Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «Героям Слава!». Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися!
Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.