Найстарішим будинком Вінниці є Єзуїтський монастир. Він був побудований ще в 1610 році, отже історія в нього справді вражаюча і багата. Звичайно, у Вінниці здебільшого проживають послідовники православ’я, але подивитися на католицький костел та дізнатися про його історію цікаво всім. Розташований на Соборній площі.
Спочатку монастир складався безпосередньо з костелу, де проводилися меси та інші богослужіння, та колегіуму (місця для збирання ченців та їхніх наставників). Також був гуртожиток, де й проживали чернечі єзуїти. Засновником вважається польський король Сигізмунд Ваза. З 1630-х років тут почали проводитись служби.
На початку 18 століття ситуація почала змінюватися: орден єзуїтів було скасовано, отже монастир більше було працювати у колишньому режимі. Його передали до Російської імперії, після чого в одному приміщенні на постійній основі були навчальні заклади, а інше облаштували під військовий склад.
У 20 столітті розпочалося оновлення споруд: приміщення стали ремонтуватись. Це торкнулося всіх монастирських споруд, зроблених з червоної цегли. По кутах розташовувалися вежі, через що стіни в народі називалися «Мурамі». Деякі з них уціліли й досі, і їх можна побачити з боку Монастирської вулиці.
1907 року тут відкрили чоловічу гімназію, а 1911 — жіночу.
Після приходу до влади більшовиків монастир спочатку передали Українській православній церкві, а у 30-х роках закрили, як і більшість церков незалежно від конфесій. Аж до 90-х років приміщення колишнього єзуїтського монастиря використовувалися радянською владою для різних побутових потреб (наприклад, тут були склади).
Після розвалу СРСР Єзуїтський монастир знову надійшов у розпорядження Української греко-католицької церкви.
В даний час тут знаходиться одразу кілька будівель:
По-перше, це резиденція Вінницького єпископа.
По-друге, обласний архів.
По-третє, музей (художній та краєзнавчий).
Сюди часто приходять екскурсанти та школярі, які вивчають історію Вінниці. Співробітники архіву та музеїв розповідають історію єзуїтського монастиря та показують усе, що збереглося дотепер. Більше того, деякі будівлі досі перебувають у стадії реставрації, зокрема це стосується колишніх житлових будинків. Архів розташований строго в будівлі, яка раніше була костелом, а музеї ніби примикають до неї.
Таким чином, любителі історії неодмінно мають відвідати Єзуїтський монастир Вінниці, точніше місце, де він розташовувався. Звичайно, зараз там все інакше, але багато що все ж таки нагадує про давно минулі часи. Особливо це стосується старовинних будівель, властивих лише католицьким храмам: трохи готичний стиль, показна строгість і похмурість. Але при цьому червона цегла, безумовно, розряджає обстановку, робить її урочистішою.