Юлія Бартащук з дитинства рятує бездомних тварин, нині зводить для них хатинку, просить небайдужих допомогти завершити роботи, буде вдячна за кожну гривню, хоча й розуміє, що нині здебільшого донатять на армію.

  •  «Є люди, які мріють про великий будинок, чи дорогий автомобіль, у мене бажання простіше  — побудувати хатинку для безпритульних тварин», — каже Юлія Бартащук.
  • Торік вона взялася реалізувати свою мрію.
  • Просить небайдужих допомогти завершити будівництво.

Юлія Бартащук працює у Центрі надання адмінпослуг Барської міськради. Жінка має вищу освіту, закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка. Пані Юлія, мабуть, чи не єдина з державних службовців, яка весь вільний час присвячує зооволонтерській справі — рятує бездомних, скалічених тварин. Лікує, стерилізує, прилаштовує у сім’ї до небайдужих людей, які так само, як і вона, з добрим  серцем ставляться до братів наших менших.

Наразі жінка опинилася у вкрай складній ситуації — жити з бездомними котиками і собаками, яких утримує вдома,  дуже непросто.

—Чи не задумувалися над тим, щоб випустити усіх ваших тварин на вулицю? — запитую у співрозмовниці.

—Задумувалася, і не один раз, —  відповідає вона. — Але такого я ніколи не зроблю. Наскільки б не було важко, вигнати їх на вулицю… Ні! Ніколи!

Упродовж чотирьох років вона виношувала ідею зведення будиночка для безпритульних тварин. Торік почала втілювати задумане в життя.

Хтось мріє про великий будинок, чи дороге авто, моє бажання простіше

Про пані Юлію можна розповідати багато і довго. Вона ще змалку пригортала до себе котиків і песиків. Підгодовувала, вмивала їм оченята, перев’язувала ранки травмованим. Уже тоді, у дитинстві, її серденько заходилося від хвилювання, коли знаходила на вулиці бездомну тваринку!

Любов до тварин зберігає дотепер.


Вона проживає у приватному будинку. Будинок на дві сім’ї. У неї дві кімнати. Одну відвела для безпритульних тварин. Нині там знаходяться вісім собак і багато котів.

—Непросто жити, коли в тебе такі сусіди, — говорить волонтерка. — Але викинути їх на вулицю такого я ніколи не зроблю. Знаю вихід із ситуації, але…

За словами співрозмовниці упродовж чотирьох років вона виношувала ідею збудувати окремий будиночок для бездомних тварин.


—Є люди, які мріють про великий будинок, дорогий автомобіль, шубу, чи золоті прикраси, або відпочинок на відомих пляжах, моє бажання простіше — побудувати будиночок для безпритульних тварин, — каже Юлія Бартащук. — Але де взяти кошти? Моя зарплата не така, щоб фінансувати будівництво. Спонсора теж знайти непросто. У нас невелике містечко, у людей нема таких статків, щоб поділитися заробленими коштами на мій проект. Та все ж я звернулася до небайдужих через соціальні мережі і почала збирати кошти.

Проект розробляла сама. Декілька разів зменшувала розміри хатини. І все з однієї причини: що більша площа, то більше потрібно грошей. Зупинилася на  вартості 120 тисяч гривень. Приблизно у стільки обійдеться споруда розміром 3х 2,5 метра.

Частину коштів заощадила з внесків, що надходили на лікування тварин. Трохи переказали небайдужі люди. Виділяє гроші і з своїх заробітків.

Дитина наколядувала

Чи не найбільше волонтерку вразила одна із її землячок. Якось після новорічно-різдвяних свят до неї прийшла дівчинка. Сказала, що її звати Соломійка. Пані Юлія припускала, що дитина має намір взяти для себе собачку чи котика. Можливо, десь побачила скалічену тваринку, хоче повідомити про це, аби підібрали. Насправді Соломійка принесла кошти на будиночок. Сказала, що наколядувала трохи грошей і хоче, аби вони прислужилися для порятунку безпритульних котів і собак.


Вчинок цієї дівчинки до сліз розчулив волонтерку.

—У таких, як Соломійка, треба вчитися любові і милосердя до чотирилапих друзів, нам, дорослим, бо з цього починається любов до всього на світі, — говорить волонтерка.

Такі випадки поодинокі. Волонтерка розуміє, що у нас війна. Тому найперше донатять кошти для захисників. Пані Юлія долучалася і продовжує це робити до порятунку тварин з тих міст, де відбуваються бойові дії. Можна багато розповідати про різні ситуації. Одні рятують братів наших менших, інші залишають на вулиці або ще гірше — прив’язаними до дерева. Історій багато. Але то тема іншої розмови.

Уже є стіни і дах

На зібрані кошти волонтерці вдалося збудувати стіни, звести каркас даху, встановити крокви, рейки. Під час розмови пані Юля повідомила, що наступного дня прийдуть фахівці, аби продовжувати облаштовувати дах. На той час їй завезли також двері. У них є своя особливість внизу встановлені невеликі дверцята. Придбала батарею електроопалення. У будиночку буде одна кімната для перебування тварин, в іншій облаштують вольєр під сіткою. Треба ще встановити підлогу, вікно, провести освітлення, виконати внутрішні роботи.      

На будівництві працюють троє місцевих майстрів. За роботу розраховується. Багато витрачає власних заощаджень.

Співрозмовниця зізнається, що забула не тільки про те, що таке нормальне життя. Нема можливості зробити елементарні покупки для себе. Будівництво «з’їдає» те, що заробляє.


—Дуже прошу небайдужих не залишити мене наодинці на цьому етапі будівництва, — мало не зі сльозами говорить волонтерка. — Спонсорів не маю, тому буду вдячна буквально за кожну гривню. Найбільше вражає байдужість декого з людей. Є такі, які не тільки не допомагають. Вони засуджують волонтерку. Мовляв, навіщо братися за те, що тобі не під силу. Вона мислить по-іншому. Каже, на жаль, у нашому суспільстві нема місця для тварин. Люди люблять себе, але не хочуть бачити живих істот навколо себе. У них теж є серце і душа. Хтось їх має рятувати. Пані Юлія одна з таких.

—Мені сумно і прикро, що більшості людей байдуже до безпритульних тварин, — написала пані Бартащук в одному з дописів у Фейсбуці. — Дехто знає про мою любов до таких істот і навіть дозволяє собі мене шантажувати. Кажуть, забери тварину, інакше ми її викинемо на вулицю або усипимо. Говорять, що знайшли тварину на вулиці скалічену, але не мають часу нею займатися.

Далі жінка у відчаї запитує: «А чи хтось хоча б один раз побував у моїй шкурі? Намагався зрозуміти, як я все це витягую на собі?».

Не кожен таксист візьме в салон пасажира з собакою

Кожен Божий день трапляються випадки, коли знаходиться хтось з чотирилапих, який потребує допомоги. Пані Юля лікує тваринку, стерилізує, бере на утримання і шукає когось з людей, які могли б взяти до себе у сім’ю. Найскладніше це знайти спонсорів, які б допомогли коштами, бо лікування нині не з дешевих, так само,я к і витрати на поїздку.


—Повірте, це дуже непросто, це потребує не тільки часу, а й чималих коштів, — говорить волонтерка.

Жінка називає, наприклад, у яку копійку їй стало лікування зламаної ніжки собаці. В одній з клінік Вінниці за таке лікування заплатила 24 тисячі гривень. найдорожча послуга за всю історію її волонтерства.  


—У нас у Барі доступна тільки стерилізація тварин, — продовжує співрозмовниця. — Всю іншу медичну допомогу надають у клініках Вінниці. Майже кожну з них знаю. Знаю, зокрема, ту, що працює у пізній час доби. Щоб довезти чотирилапого пацієнта з Бара до Вінниці таксисти просять півтори тисячі гривень. Врахуйте ще одне: не кожен таксист погодиться взяти в салон свого автомобіля пасажира з собакою.

Пані Юлія була б рада, якби мала помічників. Поки що їй допомагає одна з місцевих жінок на ім’я Людмила. Вона має більше часу, ніж пані Юлія, тому може завезти тварину до лікаря у Вінницю, чи допомогти з іншою роботою. До того ж, може забрати до себе тварину на той час, поки їй знайдуть господаря.

Залишили прив’язану на ланцюгу

 

Розповідаємо про один з недавніх прикладів, як волонтерка рятувала покинуту собаку. В одному з сіл Барської громади проживали переселенці. Згодом  поїхали звідти, а собаку залишили прив’язану на ланцюгу.  Вона мало не померла від голоду. Коли до неї добралися, не могла піднятися на ноги. Відкрилася кровотеча.

Собаку забрали в авто і повезли до Вінниці у цілодобову клініку. На вулиці була вже ніч. У клініці у тварини почалися судоми, впала температура. Її забрали в реанімацію, потім поклали у теплий бокс, аби підвищити температуру тіла. Лікарі рятують тварину. Волонтерка тим часом просить небайдужих підтримати коштами, аби оплатити надану медичну допомогу.

Буду вдячна за кожну гривню

Юлія Бартащук повідомила реквізити для переказу коштів на завершення будівництва хатини для безпритульних тварин. Жінка говорить, що буде вдячна за кожну гривню. Розуміє, що здебільшого нині люди донатять для наших захисників. Тому й наголошує, щоб поділилися хоча б невеликими сумами.

Приват: 5168 7451 8688 8811

Моно: 5375 4141 3854 9026

Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/6AcbWGs9rV

PayPal: [email protected]

Тел.: 098 46 49 661



Джерело