Алла Рябошапка (крайня справа), поруч з нею син Олександр після зустрічі людей з донорськими органами з рідними донорів у Києві.
- Розмова з жінкою, яка наважилася на операцію з пересадки нирки.
- Як їй живеться з чужою ниркою, що радить з цього приводу тим, у кого хвора нирка?
- Чому саме її запросили демонструвати вбрання модельєрки, яка одягає першу леді країни?
Алла Рябошапка з Гайсина. Жінка 11 років перебувала на діалізі, це вид терапії для пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю. Три рази на тиждень змушена була їздити на процедуру у Вінницю в лікарню імені Пирогова. Зрештою, жінка наважилася на операцію з пересадки донорської нирки. Оперували її наприкінці червня нинішнього року.
Який стан у неї сьогодні? Саме з цього запитання журналіст «20 хвилин» розпочав розмову з пані Аллою.
Донора шукали півтора року
—У мене тепер почалося нове життя, — розповідає Алла Рябошапка. — Значно краще почуваюся, відчуваю нові смаки. Про діаліз навіть згадувати не хочу —дев’ять років їздила на процедуру діалізу нирки у Вінницю, потім ще два роки — у Немирів, робити це треба було три рази на тиждень. Хто має такі проблеми, той зрозуміє, про що я говорю.
Як і більшість людей з хворою нирки, моя співрозмовниця спершу вагалася йти на операцію. Хвилювалася: раптом щось станеться не так, тоді син залишиться без мами.
Нарешті погодилася, її записали на чергу. Після того довелося чекати на донорську нирку ще півтора року. Чекання донора непросте. Чотири рази її попереджували про ймовірність надання дозволу рідними померлої людини на отримання нирки. Вона приїжджала до Вінниці в лікарню. Очікувала на операцію, але… Рідні потенційних донорів відмовлялися від надання згоди. Після цього до палати заходив трансплант-координатор, це лікар, який працює з пацієнтом, що очікує пересадки донорських органів. Просив вибачення.
І тільки після п’ятого повідомлення про донора її поклали на операційний стіл.
—Мені не назвали ні прізвища, ні імені тієї людини, від якої пересадили нирку, — говорить пані Алла. — Знаю, що це був чоловік, на час загибелі йому виповнився 41 рік. Це я чула від медиків. Дуже хотілося б подякувати його рідним за те, що надали згоду на донорство. Можливо, з часом дізнаюся про них і висловлю подяку, бо є за що, бо вони подарували мені нове життя.
Як розповіла співрозмовниця, операція тривала трохи більше трьох годин. Напередодні її попередили, щоб була готова приїхати в лікарню. Телефонували з цього приводу в обідній час. Потім пролунав ще один дзвінок з лікарні. Це було о першій ночі. Сказали, що зранку треба бути в лікарні. Вона приїхала, о восьмій годині була вже у лікарняній палаті. Упродовж всього дня її обстежували, брали аналізи. Сама операція розпочалася о 22-й годині того ж дня.
Жінка уточнює: кожного з тих, хто чекає на операцію з пересадки донорських органів, попереджають, що мають бути цілодобово на телефонному зв’язку. Співрозмовниця зробила це уточнення, коли почула моє здивування, що їй телефонували о першій годині ночі.
—На другий день після операції я піднялася з ліжка, а через десять днів мене виписали з лікарні, — продовжує Алла Рябошапка. — Тепер кожен місяць приїжджаю на консультацію і здачу аналізів. Але моє самопочуття настільки добре, у порівнянні з тим, що було до операції, що словами не можу передати. Як кажуть люди, тільки б не зурочити.
Тіло нам потрібне поки живі…
У середині жовтня Український центр трансплант-координації організував у Києві хвилюючий захід: провели зустріч людей з трансплантованими органами з рідними донорів. В його рамках організували показ мод: бути моделями запросили тих, хто живе з чужими органами.
Алла Рябошапка теж погодилася стати моделлю. Тільки в неї було одне прохання до організаторів: запитала, чи може взяти з собою сина Олександра? Їй хотілося, аби він також побачив Київ.
Отримала згоду, але з пропозицією організаторів, аби син теж вийшов на подіум. Хлопець не заперечував. Хоча й не уявляв, як все це має відбуватися, бо ж ніколи не «приміряв» на себе таку незвичну роль. Після всього сказав мамі, що йому сподобалося.
Учасники зустрічі демонстрували одяг відомої нашої модельєри Ельвіри Гасанової, розповідає пані Алла. Вона одна з тих, хто шиє вбрання для першої леді нашої держави. Мені вона запропонувала вийти на подіум у піджаку та шортах, таке ось поєднання. Син теж демонстрував піджак і джинси.
Одяг для кожної моделі підбирали індивідуально. Так хотіла розкрити красу та особливість кожного. Під час заходу наша землячка дізналася, що Гасанова — лікарка за першою освітою і професією. Нині вона — авторка унікальної колекції одягу. Крім того, жінка з ентузіазмом долучилась до популяризації донорства в Україн
—Нас попросили приїхати за день до початку зустрічі, — ділиться думками співрозмовниця. — Це було потрібно для того, аби пані Гасанова мала можливість і час попрацювати з кожним, хто виходив на подіум. Були також репетиції виходу на публіку, бо ж ніхто з нас не мав раніше такого досвіду. Принаймні у нас з сином його точно не було.
А ще мамі й сину сподобалося спілкування з людьми, які приїхали з різних куточків держави. У їхніх очах читалося бажання жити, планувати своє майбутнє. Аби їх підтримати, учасниками показу мод стали також медики, які разом з колишніми пацієнтами виходили на подіум.
Зустріч у Києві запам’яталася ще одним випадком. Режисер показу моделей одягу Ліна Берлінг після спілкування з учасниками показу вирішила написати заяву на посмертне донорство.
Ось що вона з цього приводу зазначила у своєму дописі у Фейсбуці: «Я дуже емоційно прожила цей вечір. Люди, які зголосилися стати моделями, просто таки надихнули мене — своєю відкритістю, своїм бажанням жити, йти по подіуму і бачити попереду майбутнє. Вже тоді, під час заходу, спілкуючись з учасниками показу і медиками, я вирішила написати заяву на посмертне донорство. Для мене це дуже природно і логічно — тіло має слугувати людині за життя, а якщо є можливість, щоб після смерті воно могло прислужитися ще комусь, чому б про це не подбати зараз. І я це зробила».
Трансплант-координатори зазначають, що такі заяви не розголошуються і про них ніхто не знає, але якщо вже людина повідомила про це… Хіба можна заборонити людині повідомити про свій благородний вчинок?
З Аллою Рябошапкою спілкувалися наступного дня після того, як вона приїжджала у Вінницю в «Пироговку» на чергове обстеження і здачу аналізів.
—Мені сказали, що аналізи у межах норми, — з радістю в голосі повідомила жінка. — Відчуваю це по собі, по своєму стану здоров’я. Раніше, до операції, цим не могла похвалитися. Велика подяка лікарям, які дали можливість на нове життя. Доземний уклін рідним донора, які погодилися на передачу нирки реципієнту. Маю дізнатися про них і особисто подякувати.