Лисиці наступають: мешканці Могилівки б’ють на сполох через вторгнення хижаків
Село Могилівка на Вінниччині переживає незвичне нашестя. Місцеві жителі із тривогою повідомляють про дедалі частіші візити лисиць на свої обійстя. Хижаки не лише нападають на домашню птицю, але й втрачають страх перед людьми, що викликає занепокоєння щодо можливого поширення сказу.
Людмила Васильченко, мешканка Могилівки, розповідає, що ще кілька років тому лисиць бачила лише в лісі. Нині ж хижаки влаштували свої нори у занедбаному будинку неподалік її садиби. Цього літа жінка вже спостерігала два виводки лисенят. Тварини, за її словами, щодня заходять у двір, риють нори під огорожею, вільно пересуваються садом та городом, абсолютно ігноруючи присутність людей. “Вони вже наробили шкоди в садку та на городі, бо там граються. Великі лисиці перестрибують через сітку, а малі риють нори. Коли їм заманеться – вони приходять сюди майже щодня”, – ділиться жінка. Після того, як лисиці майже повністю знищили її домашню птицю, пані Васильченко більше не випускає курей без нагляду.
Схожі історії розповідають і сусіди. Марія Гневуш, ще одна сільчанка, зауважує, що домашня птиця зникає майже щодня, оскільки лисиці або підкопують огорожі, або легко перестрибують через них. Аліна Планета пригадує випадок, коли лис забіг до її двору восени та напав на собак. Хижак не реагував на крики людей, ні на спроби його прогнати. За останні два роки, за її словами, лисиці винесли з господарства близько восьми качок та курей. “Це несе небезпеку для нас і наших тварин. Найбільше боїмося сказу”, – зазначає вона. Юрій Солоненко, інший мешканець, розповів, що після появи лиса на його подвір’ї постраждали собака та чотири коти. Через підозру на сказ довелося викликати ветеринарних фахівців.
Староста Демидівського старостинського округу Світлана Покиньчереда підтверджує, що скарги від жителів Могилівки та сусіднього Демидівки надходять не перший рік. Вона пояснює, що лисиці оселяються у покинутих будинках і дедалі частіше з’являються просто в центрі сіл. “Люди бачать, звертаються, а ми нічого не можемо зробити. Я зверталася, писала в різні інстанції. Але через заборону стрільби проблему поки що вирішити не вдалося. До 2022 року в нас такої проблеми не було. А відколи заборонили відстріл, у нас просто критична ситуація”, – розповідає староста.
Чинники, що спричиняють появу лисиць біля людей
Володимир Грабар, голова Жмеринської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, пояснює, що основною причиною появи лисиць у населених пунктах є доступна кормова база. Він зазначає, що на полях значно поменшало гризунів, тому тварини шукають їжу поблизу людських осель, де можуть знайти домашню птицю та харчові відходи.
Фахівець також додає, що під час воєнного стану в Україні діє загальна заборона на полювання. Водночас, законодавство передбачає можливість проведення спеціальних заходів з регулювання чисельності лисиць у разі загрози поширення сказу. Такі рішення ухвалюються за погодженням обласної військової адміністрації, ради оборони, Держпродспоживслужби та лісівників. За словами Володимира Грабара, останній такий відстріл у цій місцевості проводили взимку. Тоді добули 22 лисиці, у чотирьох із яких лабораторно підтвердили сказ. “Якщо лисиця не боїться людей, це може бути першою ознакою сказу. Якщо вона вкусить або її слина потрапить на людину чи тварину – вірус передається”, – застерігає Володимир Грабар.
Сказ: небезпечна реальність
Ігор Матковський, генеральний директор Вінницького обласного центру контролю та профілактики хвороб, повідомляє, що саме лисиці становлять найбільшу частку серед тварин, у яких цього року підтвердили сказ. За його словами, із 83 зареєстрованих випадків сказу серед тварин у першому півріччі 2026 року 54% припадає саме на лисиць. Для порівняння, за аналогічний період минулого року цей показник становив близько 30%.
Фахівець наголошує, що якщо дика тварина поводиться агресивно або не боїться людей, до неї не можна наближатися. У разі укусу або навіть потрапляння слини підозрілої тварини на пошкоджену шкіру чи слизові оболонки, необхідно щонайменше 15 хвилин промивати місце контакту під проточною водою з милом, після чого обробити рану антисептиком та якнайшвидше звернутися до лікаря. Саме медики визначають необхідність проведення антирабічної вакцинації та подальшого лікування.