Життя після поранень: історія ветерана Сергія Кашуби
Сергій Кашуба, ветеран російсько-української війни, чия служба тривала з 2018 року, пройшов через неймовірні випробування: дві клінічні смерті, майже півсотні операцій та майже три роки лікування. Після повномасштабного вторгнення він захищав Україну на Донеччині та Луганщині, брав участь у звільненні Харківщини. Його шлях, сповнений героїзму та стійкості, став яскравим свідченням незламності українського духу.
Від бойових дій до цивільного життя: адаптація та боротьба
З 2018 року Сергій Кашуба присвятив себе військовій службі, розпочавши зі строкової служби, а згодом перейшовши на контракт до батальйону спеціального призначення «Донбас». Його шлях на фронті охопив ключові етапи війни, від оборони до наступальних операцій. Під час боїв на Лиманському напрямку він отримав тяжке поранення внаслідок обстрілу касетними боєприпасами, що призвело до ампутації ноги. Незважаючи на це, Сергій повернувся до служби, а після демобілізації взявся за нову справу – відкрив власний спортивно-розважальний клуб.
В інтерв’ю Суспільному Сергій розповів про свій досвід служби, бої, які запам’яталися, важке поранення та тривале відновлення. Він поділився роздумами про рішення щодо ампутації, виклики адаптації до цивільного життя та власну ветеранську ініціативу.
Шлях ветерана: від поля бою до власної справи
Сергій Кашуба розпочав свій шлях у лавах Збройних Сил України у 2018 році, спочатку пройшовши строкову службу, а потім підписавши контракт. Він служив у батальйоні спеціального призначення «Донбас», де пройшов шлях від номера обслуги міномета до старшого навідника. Його служба тривала сім років, один місяць і 21 день, включно з періодами лікування та реабілітації.
Ще до повномасштабного вторгнення, у 2022 році, Сергій та його побратими помічали посилення російських військ та зростання інтенсивності обстрілів. Він згадує, як під час відпустки військові вже відчували наближення масштабних бойових дій.
Початок повномасштабного вторгнення Сергій зустрів у Слов’янську. В перші години підрозділ активно готувався до оборони: отримував боєкомплект, укріплював позиції та готував мінометні розрахунки. За його словами, українські сили успішно збивали російські літаки над Краматорськом, а також відбивали спроби просування ворога до Слов’янська. Надалі підрозділ брав участь у боях на Донеччині та Луганщині.
Інтенсивність бойових дій була настільки високою, що іноді виникав дефіцит боєприпасів, і доводилося шукати їх, навіть обмінюючи з іншими підрозділами. Сергій згадує, як вони обміняли трофейні ракети до «Градів» на міни, щоб забезпечити свої потреби.
Одним із найвизначніших моментів у службі Сергія став контрнаступ українських військ на Харківщині у вересні 2022 року. Його підрозділу було поставлено завдання прорвати російську оборону та просунутися на 16 кілометрів до Волохового Яру. Ця операція була надзвичайно складною, адже вимагала злагоджених дій та максимальної концентрації. Під час просування вони спостерігали, як російські військові, переодягаючись у цивільний одяг, відступали. Сергій згадує, як після від’їзду їхньої колони російська авіація завдала удару по місцю їхньої зупинки.
Після боїв на Харківщині підрозділ Сергія був передислокований на Лиманський напрямок, де брав участь у штурмі Лимана, форсуванні Сіверського Донця та звільненні населених пунктів, зокрема села Зарічне.
Після звільнення населених пунктів на Харківщині військові на власні очі бачили наслідки російської окупації. Сергій пригадує розповідь місцевого мешканця про розстріл шістьох людей. Він також відзначив надзвичайну радість та вдячність місцевих жителів, які вітали українських військових, обіймали їх і намагалися нагодувати, свідченням чого стали знайдені українські прапори.
Тяжке поранення Сергій отримав під час боїв на Лиманському напрямку. Після відступу російських військ, виявивши залишені гаубиці, українські бійці вирішили використати одну з них проти ворожих позицій. Однак, у відповідь росіяни застосували артилерію, «Гради», а потім і касетні боєприпаси. Одна з таких касет розірвалася біля Сергія, спричинивши тяжке поранення ноги та живота, що призвело до масивної крововтрати. Його вдалося врятувати завдяки швидким діям побратимів, які наклали турнікет, та кваліфікованій медичній допомозі.
Сергій двічі пережив клінічну смерть. Його лікування тривало майже три роки, протягом яких він переніс близько 50 операцій. Найскладнішим стало інфекційне ускладнення, яке мало не призвело до втрати ноги. Лікарі довго намагалися зберегти кінцівку, проте інфекція та невдале приживлення штучного суглоба змусили Сергія прийняти складне рішення про ампутацію. Після протезування він зміг самостійно ходити, подолавши майже три роки без можливості самостійного пересування.
Повернення до цивільного життя стало для Сергія новим випробуванням. Він стикнувся з труднощами в оформленні компенсації на житло, що вимагало тривалої боротьби та розголосу. Попри ці перешкоди, Сергій не здався і відкрив спортивно-розважальний клуб, що включає тир, антистрес-кімнату та планує VR-кімнату. Він також активно долучився до ветеранського руху, очоливши осередок ветеранського корпусу.
Сергій Кашуба закликає українців не забувати про підтримку армії та допомагати тим, хто захищає країну, адже, за його словами, “ваша хата не скраю — ваша хата наступна”. Його особиста історія — це історія мужності, незламності та віри в майбутнє України.