Жінок, які навчаються на трактористок, у Гущинецькому вищому профтехучилищі називають найбільш мотивованими учнями, кожна навчається з великим бажанням і зацікавленістю/Всі фото Василя Бабія.
- За навчання жінки не платять, підготовка здійснюється за підтримки Програми розвитку ООН в Україні і уряду Японії.
- Хто вони, ці представниці прекрасної статі, які під час війни вирішили опанувати чоловічу спеціальність, і для чого це їм?
Чому 14 жінок Калинівської громади вирішили набути професію тракториста? Як це крутити гайки, коли у тебе на руках манікюр? Та й взагалі в уяві багатьох складається враження, що не жіноча це справа — сідати за кермо трактора. Жінкам більше пасують легкові авто, особливо іномарки.
Такі уявлення спростовують жінки, які вже понад місяць навчаються на трактористок у Гущинецькому вищому профтехучилищі.
Через 7,5 місяця навчання, теоретичного і практичного, вони складатимуть іспити на отримання посвідчення двох категорій — А1 (колісні та гусеничні трактори малої потужності) і А2 (важкі трактори потужністю понад 100 кінських сил).
Сина нагородили орденом Богдана Хмельницького
У Світлани Гурман з села Павлівка на фронті син, він офіцер, командир одного з підрозділів 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Має високу нагороду — орден Богдана Хмельницького. У цій же бригаді служить її чоловік.
Жінка молиться, аби її син і чоловік повернулися додому живими-здоровими з Перемогою. Родина має фермерське господарство. Землю треба доглядати. Саме тому вирішила піти навчатися на тракториста.
—Що таке сіяти, чи збирати урожай, я добре знаю, — розповідає пані Світлана. — Бо ж під час таких кампаній також перебувала в полі разом з чоловіком. За кермо трактора не сідала, бо не вмію це робити. Допомагала виконувати інші роботи. Які саме? Наприклад, на сівалці працювала, стежила, як насіння лягає в ґрунт. Піч ас посівної чи збирання врожаю, роботи в полі вистачає всім.
Тепер жінка вирішила навчитися кермувати трактором, щоб працювати в полі.
Вони мають власну техніку. Після навчання приїжджає додому і йде в поле, коли там працює свекор. Просить дозволити сісти за кермо. Розповідає, що самостійно дискувала земельну ділянку і їй це непогано вдалося. Дискувала самостійно. Так використовує на практиці знання, яких набула під час навчання в училищі.
Про що б не говорила жінка, а думками лине до своїх найдорожчих — сина і чоловіка, які протистоять російським окупантам. На жаль, у їхній родині вже є втрати: на війні загинув рідний брат її свекра. Вічна пам’ять мужньому захиснику рідної землі.
Донька вчиться на ветеринара, а мама на тракториста
—У нашій сім’ї нині двоє студентів, — говорить з усмішкою на обличчі Любов Ярмолюк з села Мізяків. — Донька навчається на ветеринара, а я, як бачите, вирішила навчитися працювати на тракторі. Тепер обоє навчаємося.
Пані Любов розповідає, що в них в господарстві є власний трактор. Але за кермо вона ніколи не сідала. Бо не має документа. Всі роботи на тракторі виконував чоловік. Жінка не раз уявляла той час, коли закінчить навчання, отримає посвідчення, приїде додому і скаже чоловікові, що тепер і вона має право сісти за кермо трактора.
—Хочу самостійно спробувати, як це працювати на тракторі у полі, виконувати роботу, — ділиться думками співрозмовниця.
Неспроста вона старанна у навчанні. Зізнається, що їй цікаво не тільки виїжджати на практичні заняття. Навіть гайки крутити і те подобається.
Жінка не приховує, що їй подобається техніка.
—Я б і на комбайні спробувала себе, мені цікаво, як на такій техніці працювати, — говорить вона.
Неспроста пані Любов уже цікавилася в училищі, як можна набути спеціальність комбайнера. Цілком можливо, що з часом опанує ще й таку техніку.
Іспит на водія авто склала з першого разу
Ганна Ахудова навчання поєднує з доглядом за немовлям. Добре, що є кому допомогти, інакше не справилася б самотужки. Нині вона у декретній відпустці. Каже, власного трактора у їхньому господарстві нема. Однак мають намір придбати таку техніку.
Навички кермування жінка уже має. Щоправда, не трактора, а легкового автомобіля.
—Приблизно місяць тому я склала екзамен на отримання водійського посвідчення, — ділиться думками жінка. — До того ж, зробила це з першого разу. Не кожному чоловіку це вдається. У мене все вийшло. Тепер хочеться научитися ще й на тракторі працювати. Сподіваюся, що й тут екзамени здам з першого разу. Маю намір відкрити побільше категорій. Хочеться розвиватися, працювати, бо ще молода, тому бажань багато.
Сім років стажу водія автомобіля має ще одна слухачка курсів — Оксана Панькова з Гущинець. Під час перших практичних занять на тракторі жінка повідомила, що на тракторі простіше їхати, ніж на автомобілі.
—Курси у рідному селі, як кажуть, під боком, то як було не скористатися такою можливістю отримати ще одну спеціальність, — розповідає пані Оксана. — Можливо, піду працювати трактористкою, хто знає, як надалі складеться життя. У такий непростий час живемо, що багато чоловіків на війні, у господарствах вже бракує механізаторів, а землю треба комусь доглядати, треба орати, сіяти, збирати врожай.
Не думала, що буде так цікаво
У слухачки курсів Вікторії Басько вища освіта, за спеціальністю вона інженер-технолог харчової промисловості. Працювала на заводі інженером з охорони праці. Склалося так, що через 15 років повернулася в село. Вона з Кам’яногірки. Вирішила здобути ще одну спеціальність, таку, яка затребувана у селі. Каже, нині це ще й потрібно задля підтримки тих, хто на фронті. Вони відвойовують рідну землю у ворога, а тут, у тилу, треба доглядати, обробляти наші поля. У її родині займаються фермерством. Біля землі працює батько і брат. Після завершення навчання і отримання посвідчення вона зможе допомагати їм.
Жінка не приховує, що навчання перевищило її очікування. За її словами, в училищі гарна матеріально-технічна база і кваліфіковані викладачі.
Перша жіноча група
Директор Гущинецького вищого професійного училища Володимир Гаврилюк розповідає, що це перша суто жіноча група, з якою нині працюють у їхньому навчальному закладі. Крім учнів, які здобувають свої перші спеціальності після закінчення школи, в училищі є навчальні програми з підготовки і перепідготовки фахівців. За словами директор, протягом року перепідготовку пройшли 250 трактористів, а починали з 10-15 осіб. У навчальному закладі гарна матеріальна база, є сучасна техніка, зокрема, іноземного виробництва.
Суто жіночої групи раніше у нас не було, з таким контингентом слухачів в училище ще не працювали.
—Коли ми повідомили про підготовку жінок-трактористів, не знали, як відгукнуться на це охочі навчатися, — говорить Володимир Гаврилюк. — Раніше за такою програмою працював один із закладів у Миколаївській області, то там зібрали групу жінок із семи слухачів. У нас, як бачите, їх у два рази більше. Але найважливіше інше кожна із наших слухачок курсів дуже мотивована у навчанні. Це відзначають викладачі. Велике бажання навчатися відчувається як в аудиторії, майстерні, чи лабораторії, так і на полігоні під час практичних занять з водіння трактором.
Як пояснив директор училища, мета такої програми, підготувати спеціалістів для роботи в господарствах області.
До речі, практику вони проходитимуть на полях сільгосппідприємства у селі Мізяків, де керівником Сергій Власенко.
Як набути спеціальність для аграрного сектора?
У Гущинецькому вищому професійно-технічному училищі є навчальні програми з підготовки спеціалістів серед дорослого населення. Можна набути спеціальності тракториста, комбайнера, кранівника, кухаря та низку інших, що затребувані нині на ринку праці.
Є дві форми навчання: платне і безкоштовне. Зокрема, програму з підготовки жінок-трактористок фінансує Програма розвитку ООН і уряд Японії. Оплатити навчання може держава через Центр зайнятості, більш детально про це можна дізнатися у згаданій установі.
Є варіант, коли бажаючий набути нову спеціальність самостійно оплачує навчання. За словами директора училища, максимальна сума може становити 8-9 тисяч гривень. Подробиці такого навчання слід дізнатися у самому училищі.
Володимир Гаврилюк уточнив, що йти працювати у аграрний сектор хочуть тому, що нині там вищі зарплати, ніж це було раніше.