14 липня 2022 року о 10:15 у Вінниці пролунала повітряна тривога. Вінничани змушені були ховатися в укриттях, сподіваючись на безпеку. Проте через 31 хвилину після оголошення тривоги три російські ракети вдарили по мирному у місту.
Тоді ракети поцілили в будівлю з офісними приміщеннями, сильно постраждали Будинок офіцерів та житлові будинки поряд. Одна з ракет була запущена поруч із новим пологовим будинком, а інша вразила паркувальний майданчик біля дев'ятиповерхового Будинку побуту «Ювілейний». Та був вщент зруйнований медичний діагностичний центр «Нейромед», де саме перебували люди та медперсонал. Руйнувань зазнали 35 житлових будинків, 23 підприємства, 64 приватні транспортні засоби й комунальний транспорт – 2 трамваї, тролейбус та автобус.
Наслідки цього теракту були жахливими. Загинуло 29 людей, серед них троє дітей, по медичну допомогу звернулася 154 людини, 73-х госпіталізували, з них же чотири дитини. У важкому стані перебувало 54 людини. Безвісти зникло 8 людей.
Серед загиблих була 4-річна Ліза Дмитрієва, яка разом із матір'ю поверталася зі занять з логопедом.
Незадовго до обстрілу мати Лізи опублікувала у соцмережах відео прогулянки. Ліза котила візочок, а мама у неї питала: "Зайка, куди ми зараз йдемо?". Це було останнє відео з Лізою в її такому короткому життю. Ірина Дмитрієва хоч і з Вінниці, але до війни жила і працювала у Києві. До Вінниці жінка вирішила приїхати після обстрілів Києва аби вберегти свою доньку. Але російське командування вирішило інакше. Мама Лізи ж, була доставлена до лікарні з важкою травмою живота.
7-річний Жарій Максим проходив обстеження у медичному центрі «Нейромед» разом із матір'ю Рекутою Вікторією. Вона була лікарем-стоматологом.
Але через ракету їм не вдалося завершити лікування. Матір з сином загинули разом з персоналом клініки. В той день усі хто був в центрі загинув. Навіть загинула мама трьох дітей та лікар-невролог цієї ж клініки – Наталя Фальштинська.
Але їй довелося страждати перш ніж зробити останній подих. Спочатку її доставили до реанімації де довелося ампутувати дві ноги по середину стегна. Вона ще кілька днів боролася за своє життя у реанімаційному відділенні Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону. На жаль,19 липня вона померла залишивши доньок та чоловіка військового самих.
8-річний Пяхін Кирило на момент вибуху він був у машині, де разом зі своїм дядьком чекав бабусю, яка зайшла у відділення ПриватБанку.
Після вибуху дядька Кирила відкинуло вибуховою хвилею, бабуся ж залишилася неушкодженою. Сам хлопчик, який сидів у машині потрапив у вогняну пастку. Він згорів живцем через, що понад добу його шукали та не могли зайти. Мамі хлопчика, Маріанні довелося здавати зразок ДНК. Завдяки цьому 15 липня родичам Кирила повідомили, що тіло вдалося ідентифікувати. А Крило всього лише в кінці квітня приїхав до Вінниці з Херсона, щоб зростати у більш безпечному місці.
Загинула студентка 2 курсу Донецького національного університету імені Василя Стуса факультету історії та міжнародних відносин – Борівська Олександра.
Подруги, що працювали у ТЦ поруч з місцем удару – Ващук Леся та Чишківська Світлана.
Журналіст громадської організації «Дорожній контроль» Вінниця – Даценко Володимир.
Адміністраторка медичного центру «Нейромед» – Гула Катерина.
Менеджерка у медичному центрі – Харченко Тетяна.
Клапай Олександр, який вийшов з будівлі «Юбілейного», щоб зробити ксерокопію.
Менеджерка відділення Приватбанку – Кисіль Аліна.
Поліщук Віктор, який займався організацією концертів.
Пузиренко Костянтин – Учасник АТО, офіцер ЗСУ.
Суверіна Катерина, пенсіонерка, яка прямувала на роботу поблизу Будинку офіцерів.
Тиховська Оксана – Вчителька початкових класів у Вінницькому ліцеї №8.
Нелегач Ніна – Вихователька, жителька Луки-Мелешківської громади. Загинула у лікарні 16 липня у результаті важких опіків.
Мулевич Володимир – Шофер.На момент вибуху прямував до кардіолога. Помер у лікарні 17 серпня.
Лисенко Ольга – Донька співробітника апеляційного суду. В момент удару перебувала на майдані Перемоги. Померла у лікарні 20 липня, у дівчини було 98% опіків тіла.
Ковальчук Павло – Дитячий невролог у медичному центрі «Нейромед», помер 2 серпня у лікарні Кракова (Польща).
Сергій Харченко – Відомо лише, що йому було 54 роки.
Дмитро Бурдико – полковник військово-повітряних сил.
Олег Макарчук – полковник ЗСУ.
Ймовірно кількість жертв обстрілу більша, тому що офіційно про загиблих військових не повідомляли, посилаючись на воєнний час. Проте, а ні підтвердити цього, а ні спростувати цього ми не маємо змоги.
Юрій Димік разом з сином лагодили годинники в «Ювілейному». Коли впали ракети росіян їх відкинуло вибуховою хвилею. Обидва отримали поранення Юрію — вдарило уламками в потилицю та між лопатками. Чоловіка відвезли в лікарню на Київській, де наклеїли пластир і відпустили додому. Наступного дня став задихатись. Викликав «швидку», його повезли у реанімацію Пироговки. 23 липня чоловік помер. Йому було 79 років.
Трагедія також торкнулася команди львівської співачки Roxolana, які готувалися до благодійного концерту. 25-річний звукорежисер Євген Коваленко отримав важкі поранення та помер у швидкій, а інший член команди, Андрій, отримав травму хребта.
Роман Олексів, який під час ракетного удару по Вінниці отримав 45% опіків тіла. Мама, Галина Олексіїв, яка привела сина на прийом до лікаря — загинула, як і сам медик та ще 25 людей.
Хлопчик рік лікувався в Німеччині, де йому зробили 31 операцію. Наразі він продовжує свою реабілітацію у Львові та з важким зусиллям повернувся до занять танцями.
Ці трагедії залишили глибокий слід у серцях мешканців Вінниці та всіх українців. 14 липня 2024 року у Вінниці оголошено Днем жалоби, щоб вшанувати пам'ять загиблих унаслідок цього жорстокого ракетного удару. На всій території Вінницької міської територіальної громади будуть приспущені Державні Прапори України з чорною стрічкою. Адміністративні приміщення міської ради, виконавчих органів, комунальні підприємства, установи та організації також вивісять прапори з чорними стрічками.
Відзначення Дня жалоби має на меті не лише вшанування пам'яті загиблих, але й нагадування про жахливі наслідки воєнних дій. Усім підприємствам, установам та організаціям, незалежно від форми власності, рекомендується долучитися до цієї ініціативи. У цей день також будуть обмежені розважально-концертні заходи та заборонене звучання розважальної музики у закладах торгівлі, ресторанного господарства та громадському транспорті.
Вінниця пам'ятає своїх героїв і невинних жертв. Цей день жалоби – символ нашої спільної скорботи та нагадування про жахи війни, що руйнує долі та забирає життя. Ми повинні пам'ятати про цю трагедію, щоб ніколи не забути ціну, яку платить Україна за свою свободу і незалежність.