Деякі автомобілі латвієць Андіс особисто приганяє військовим на фронт.
- У Міжнародний день волонтера, 5 грудня, журналіст «20 хвилин» розмовляв з волонтером з Латвії, який нині проживає на Вінниччині.
- Андіс Прієднієкс доставив з Латвії і передав вінничанам на фронт 104 автомобілі, днями їде забрати 105-й транспортний засіб.
- Він справжній патріот України: у нього відібрали бізнес, а він все одно залишився у нашій області і допомагає військовим на фронті.
- Андіс розповів, про автомобілі-“алкашки”, як його оштрафували на 7,5 тисячі євро, про єдину людину, яка подарувала обладнання для ремонту авто…
Коли журналіст «20 хвилин» розмовляв з Андісом, він сказав, що збирається в дорогу. Їде забирати черговий автомобіль. Машина буде вже 105-та, яку привезе в область, а тоді передасть на фронт.
Цього разу його латвійські друзі приженуть автомобіль на кордон України з Польщею. Андіс має забрати машину у прикордонному пункті пропуску Рава Руська-Гребенне. Йдеться про бус марки «Фольксваген» Т4.
У більшості випадків доводилося їхати в Ригу. Звідти доправляти машину до Тульчина, де нині проживає Андіс. У нас він майже 15 років. Приїхав сюди у 2009-му разом з сином. Його дружина, на жаль, померла. Тут створив мале підприємство, але… Бізнес відібрали. У нього стріляли. Це тема окремої розмови.
Попри всі негаразди, Андіс не поїхав з України. Сина не втримав. Той після пережитого повернувся у Латвію. Сказав, що сюди більше не приїде, навіть у гості до батька.
Півтори тисячі кілометрів в один кінець дороги
Андіс приганяє автомобілі з початку війни. Розповідає, як усе починалося. Першим доставив машини в Україну латвієць Рейніс Позняк. Він підприємець, керівник ГО «Агендум».
«Рейніс приїхав сюди з друзями, як тільки почалася велика війна, — розповідає Андіс. — Особисто побачив, що тут відбувається. Ризикував життям. Після повернення в Латвію закликав через соцмережі небайдужих підтримати українців. Відтоді все почалося. Відтоді латвійці передали в Україну приблизно десять тисяч транспортних засобів. У 2022-му Рейніс здобув титул «Людина Європи у Латвії». У нинішньому році його обрали депутатом Європарламенту».
Андіс також долучився до цієї справи.
Машини привозить різні. Є такі, що потребують ремонту. Їх відновлює разом зі своїми друзями, знайомими. Для цього створив невелику майстерню.
Деякі автомобілі ремонтують у Латвії. Роблять це його друзі у двох місцях: на базі одного із спортклубів, а також на одному із заводів, керівник якого надав територію для ремонтної майстерні. Співрозмовник уточнює, що латвійці ремонтують після роботи. Дехто з них доправляє машини у Польщу до кордону з Україною. Роблять це за власні кошти. Купують машини для українських військових за кордоном у різних країнах.
Півтори тисячі кілометрів така відстань до Риги від нас з Вінниччини.
Запитую Андіса, як він добирається. Каже, здебільшого користується послугами приватних перевізників. Туди їде бусом, чи автобусом, а вже звідти за кермом автомобіля. У середині листопада пригнав ще один автомобіль.
У Ригу їхав разом зі знайомим з Вапнярки. Каже, чоловік має можливість виїжджати за кордон. Їхали його бусом. Там автомобіль з Вапнярки заповнили гуманітарною допомогою. Андіс повертався назад за кермом «Хонди».
«У Ригу ми приїхали у знаменний день, саме тоді проходив військовий парад з нагоди річниці проголошення Латвійської Республіки, було це 18 листопада, — говорить Андіс. — Так що ми ще й на параді побували».
Чому автомобілі-«алкашки» передавати непросто
Андіс не перестає дивуватися нашій бюрократії. Каже, латвійці передають нам транспорт безкоштовно. Самі купують, ремонтують, заправляють пальним, доставляють до кордону. Українцям залишається одне — забрати машину і передати її на фронт військовим.
«Якраз з передачею транспорту маємо проблеми, — говорить Андіс. — Ми ж нічого не просимо за те, що зробили. Заберіть машину і дайте документ — акт прийому-передачі. Чекати його, буває, доводиться до двох тижнів».
Співрозмовник уточнив, що ситуація ускладнилася після того, як в Україні запровадили Єдиний реєстр отримувачів гуманітарної допомоги. Не всі хочуть реєструватися. Особливо, коли йдеться про державні установи, чи організації.
«У переліку машин, які завозимо, є такі, які називають «алкашки», — продовжує волонтер. — Це ті, які відбирають у п’яних за кермом. У Латвії є такий закон. Якби його прийняли в Україні, то військові не мали б з транспортом проблем. Але у вас не тільки нема такого закону. Вам ще й складно передати «алкашки».
Андіс так пояснив причину. Такі транспортні засоби можна передати тільки державним організація і установам. Але не всі вони є у Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги. За словами співрозмовника, Тульчинської громади там нема. Тому він домовився з Ладижинською міськрадою. Туди передав машину.
Уявляєте, в яку ситуацію ставлять волонтера? Знайди машину, купи, відремонтуй, прижени, а тоді ще й знайди того, хто б її взяв!
—Якщо безпосередньо військовим? — запитую у співрозмовника.
—Їм ніколи займатися оформленням, у них важливіші справи, — каже він. — Бували випадки, коли я особисто приганяв машини на фронт у військову частину. Бачив зайнятість воїнів.
На кордоні оштрафували на 7,5 тисячі євро
Перетин кордону теж непроста справа. Одного разу Андіс доставляв два автомобілі. Обидва були після аварії, тому перевозили їх на причепі. Знайомий Андіса попросив чоловіка, який сів за кермо евакуатора.
«На кордоні нас спрямували у вантажний потік, — розповідає волонтер. — Там ми довго чекали своєї черги. Не могли зрозуміти, чому інших пропускають, а ми стоїмо. Потім нам пояснили, що перевозимо, виявляється, не авто, а… металобрухт (!?)».
Одним лише здивуванням ця історія не закінчилася.
Поляки пояснили латвійцям, що на перевезення металобрухту потрібна ліцензія. У перевізників, звичайно, її не було. Тому за перевезення металобрухту без ліцензії їм виписали штраф на суму 7,5 тисячі євро. Евакуатор поставили на штраф майданчик до сплати штрафу.
«Я два тижні збирав кошти у знайомих, — говорить Андіс. — Спочатку сподівалися, що ситуацію зможе вирішити українське посольство. Їм не вдалося це зробити. Машина, як кажуть, була запущена. Тому залишалося одне —сплатити штраф».
Андіс випіс з дому свої заощадження, допоміг згаданий вище керівник ГО «Ангендум» Рейніс Позняк, ще дехто з друзів підставив плече. Разом зібрали необхідну суму.
«Весь цей час на кордоні залишався водій евакуатора, який перевозив машини, — розповідає Андіс. — Незручно перед людиною. Школда його. А потім довелося сплатити ще й за евакуатор. Адже брали його на три-чотири дні, а вийшло, що на два тижні».
До речі, одна з тих машин, яку поляки назвали металобрухтом, нині на фронті. Андіс каже, що вона у розпорядженні військового у званні майора. Цей військовий нагороджений «Золотим хрестом» командувача ЗСУ, уточнює співрозмовник.
Перша людина, яка подарувала обладнання для ремонту авто
Після таких ситуацій Андіс міг припинити допомагати нашим військовим. Йому вже понад 60 років. А це вагомий аргумент для того, щоб відпочити після виконаної роботи. Та він мислить по-іншому. Каже, військовим на фронті ще важче. Тому продовжує працювати.
Недавно його запросили на участь в одному з обласних форумів. Він приїхав не з порожніми руками. Передав два автомобілі.
У його майстерні з’явилося обладнання для шиномонтажу. Просив допомогти з цим латвійського друга. Однак обладнання отримав з Києва.
«Допоміг Вадим Ніколаєв, керівник «Автотехмаш», — каже Андіс. — Як з’ясувалося, мій латвійський друг, до якого звертався по допомогу, має контакти з Вадимом. Тому попросив його підтримати нас. Питання вирішилося настільки швидко, як ніколи. Зателефонували. Уточнили адресу і доставили обладнання. Тепер будемо в себе робити шино монтажні роботи, а не просити інших».
У цій історії звертає увагу одна важлива деталь. «Вадим Ніколаєв перша в Україні людина, яка подарувала необхідне обладнання для ремонту авто», — зазначив Андіс.
У кого є можливість підтримати латвійця, який давно став патріотом України, ось реквізити створеного ним фонду Lat.ua
