Вінниця вшанувала захисників: зупинка часу на знак пам’яті
1 жовтня, у День захисників і захисниць України, Вінниця долучилася до всеукраїнської акції пам’яті «Стою за…», продемонструвавши єдність та глибоку повагу до тих, хто боронить країну. О 9:00 ранку на перехресті Хмельницького шосе та вулиці Магістратської рух транспорту був зупинений. Ця символічна пауза стала моментом спільної рефлексії, щоб вшанувати пам’ять загиблих, згадати полонених та безвісти зниклих військовослужбовців, а також висловити підтримку тим, хто нині стоїть на варті України.
“Стою за…”: об’єднуюча сила пам’яті
За словами співкоординаторки вінницького осередку ГО «Вшануй» Валерії Кузінської, акція «Стою за…» збирає людей, які особисто пережили втрати на цій війні, мають близьких, що воюють, або чиї рідні вважаються безвісти зниклими. “Для нас важливо, щоб пам’ять об’єднувала. Хвилина мовчання — це не абстрактна якась хвилина, вона має бути наповнена пам’яттю про наших героїв. Коли люди зупиняються, то рідні розуміють, що їхню втрати розділяють, їх підтримують”, — зазначила вона.
Учасники акції тримали в руках синьо-жовті стяги, прапори військових бригад, фотографії військовослужбовців та таблички з пронизливими написами, такими як: «Зупинися. Вшануй», «У цій хвилині — ціле життя», «Тримаю плакат, бо більше не зможу тримати батькову руку». Ці послання красномовно свідчили про глибокий особистий зв’язок кожного з присутніх з військовим подвигом, про ціну, яку заплатили та продовжують платити українські захисники.
Особисті історії, спільний біль
Акція стала платформою для висловлення особистих переживань та спогадів. Тетяна Вербовата, дружина загиблого військовослужбовця Олексія, розповіла про те, як її чоловік, який воював ще з часів АТО, присвятив життя захисту України. “Так життя пройшло, що він завжди воював. І війна його забрала, і мої діти без батька. Так вийшло. Але люди мають пам’ятати. І мої діти особливо. Син ще малий, він має знати, що батько був героєм”, — поділилася вона.
Ольга Матола, чий племінник Олег Мазур загинув, а чоловіки двох її сестер нині на фронті, підкреслила, що війна стала особистою трагедією для всієї родини. Вона наголосила на важливості підтримки армії та нагадування суспільству про триваючу війну. “Дуже важливо бачити, що люди в тилу їх підтримують, чекають, поважають, допомагають. Ми часто відкриваємо збори, то потрібно просити людей, щоб допомагали закривати збори. Бо люди менше донатять. Люди в тилу забувають, що війна”, — зауважила Ольга.
Валентина Олійник, чоловік якої, Олександр, тривалий час вважався безвісти зниклим, а нещодавно був похований, висловила надію, що всі, хто чекає на повернення своїх рідних з полону, отримають їх живими. Вона закликала пам’ятати про всіх — тих, хто ніс службу, хто зник безвісти, хто в полоні.
Вінниця вже вдруге долучається до акції «Стою за…», демонструючи свою небайдужість та прагнення бути єдиною з усією Україною у вшануванні подвигу захисників. Ця акція — не просто зупинка транспорту, а символ зупинки часу для глибокого осмислення ціни миру та свободи, які щодня відвойовують українські герої.